01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №813/2558/13-а
адміністративне провадження № К/990/11228/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2025 року у справі №813/2558/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним порушення ГУ МВСУ у Львівській області вимог статей 8, 19, 68, 124 Конституції України, ст.14 КАС України та невиконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2012 року у справі №К-44801/12;
- зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області: провести донарахування та виплату щомісячної доплати від суми пенсії, належної позивачу для виплати в листопаді та грудні 2006 року; у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії провести донарахування та виплату вихідної допомоги; у зв'язку із зміною суми грошового забезпечення, скласти відповідні документи (грошовий атестат, розрахунки, довідки і т.п.) для перерахунку ОСОБА_1 пенсії та направити дані документи в Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області або позивачу; у зв'язку з порушенням ГУ МВСУ у Львівській області ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області виплатити позивачу середній заробіток за весь період затримки виплати всіх належних сум з 25 грудня 2006 року по день фактичного розрахунку.
- на підставі вимог частини третьої статті 2 КАС України в рішенні вказати чи ГУ МВСУ у Львівській області при розгляді звернення позивача від 8 січня 2013 року та при виконанні постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2012 року по справі №К-44801/12 діяв: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.»
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року провадження у даній адміністративній справі відкрито.
Згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року, провадження у частині позовних вимог про проведення донарахування щомісячної доплати від належної суми пенсії, належні ОСОБА_1 для виплати в листопаді, грудні 2006 року та складення відповідних документів (грошовий атестат, розрахунки, довідки, тощо) для перерахунку позивачу пенсії і направлення даних документів в Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області - закрито.
4 липня 2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд: "у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, нарахованої йому в листопаді 2006 року зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області провести донарахування вихідної допомоги та виплатити належні йому суми; -"у зв'язку з порушенням ГУ МВСУ у Львівській області ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. 117 Кодексу законів про працю України, зобов'язати ГУ МВСУ у Львівській області виплатити позивачу середнє грошове забезпечення (винагороду за працю, ст. 43 Конституції України) за весь період затримки виплати всіх сум з 25.12.2006 року по день фактичного розрахунку".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, позовну заяву задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, у зв'язку із зміною суми доплати від належної суми пенсії, що була нарахована у листопаді 2006 року, провести донарахування вихідної допомоги ОСОБА_1 та виплатити належні йому суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
30 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2018 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 813/2558/13-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15 листопада 2018 року по справі № 813/2558/13-а, в частині встановлених у ній обставин на підставі змісту постанови Вищого адміністративний суд України від 29 жовтня 2012 року по справі № К-44801/12.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 15 листопада 2018 року по справі № 813/2558/13-а.
17 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2025 року, у якій скаржник просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду.
Проаналізувавши доводи скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Частиною другою статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду.
Статтею 24 КАС України встановлено інстанційну юрисдикцію Верховного Суду, який переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Частиною першою статті 327 КАС України встановлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини третьої статті 278 КАС України судами апеляційної інстанції є відповідні апеляційні адміністративні суди. Судом апеляційної інстанції у справах, розглянутих відповідно до частини третьої статті 273 та частини сьомої статті 277 цього Кодексу апеляційним адміністративним судом в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, є Верховний Суд.
За змістом частин першої, другої статті 292 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Отже, за загальним правилом судами, які вирішують адміністративні справи у порядку апеляційного провадження, є апеляційні адміністративні суди. І лише у встановлених процесуальним законом випадках певні категорії спорів підсудні Верховному Суду як суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із скаргою на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2025 року, яка не є судовим рішенням суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції, а є рішенням суду касаційної інстанції за наслідками розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, що виключає можливість його перегляду Верховним Судом як судом апеляційної інстанції.
За змістом частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, подана скарга не підсудна Верховному Суду як суду апеляційної інстанції.
Водночас приписами частини першої - третьої статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом з цим, Суд зазначає, що відповідно до положень частини п'ятої статті 355 КАС України судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Отже, нормами КАС України не передбачено можливості оскаржити у касаційному порядку судове рішення суду касаційної інстанції, у тому числі ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що рішення суду касаційної інстанції оскарженню не підлягають, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 248, частиною першою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 лютого 2025 року у справі №813/2558/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду