01 квітня 2025 року
м. Київ
справа №260/4261/24
адміністративне провадження №К/990/11598/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2025 року у справі №260/4261/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єнокян Катерини Леонідівни звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до військової частина НОМЕР_1 , яким просив суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2020, 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 24 липня 2019 року до 12 січня 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 витрати на правничу (правову) допомогу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 6 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2020, 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування, протиправною.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 29 січня 2020 року до 12 січня 2023 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
9 січня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 900,00 грн.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частина НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп).
У задоволенні решти частини клопотання представника позивача - відмовлено.
На зазначене додаткове рішення суду, відповідачем було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №260/4261/24 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 14 березня 2025 року засобами поштового зв'язку.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу позивача у частині оскарження додаткового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведеної норми права вбачається, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду судом апеляційної інстанції.
Пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року не переглядалось, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження в частині оскарження додаткового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2025 року, Суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах касаційної скарги відсутній документ про сплату судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 3028 грн.
Отже, скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 3 028 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2025 року не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання до суду: 1) документу про сплату судового збору, у визначеному Судом розмірі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження додаткового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №260/4261/24.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2025 року у справі №260/4261/24, - залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду