31 березня 2025 року
м. Київ
справа №128/2694/24
адміністративне провадження №К/990/11551/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №128/2694/24 за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції ВП Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2024 року у справі №128/2694/24.
18 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №128/2694/24.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 20 січня 2025 року, а касаційну скаргу передано до відділення поштового зв'язку 12 березня 2025 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
При цьому, скаржник у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
За таких обставин, Верховний Суд пропонує подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначити поважні причини для поновлення строку на касаційне оскарження.
За приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 цього Кодексу підстав.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми права чи неправильність її застосування.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що аргументи заявника зводяться до часткового опису обставин справи, з посиланням на норми КАС України, Конвенцію. Проте аргументів щодо неправомірності застосування судом апеляційної інстанції приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України або порушення ним інших процесуальних норм у скарзі не наведено.
Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Водночас позивач не обґрунтовує у чому полягає порушенням судом норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник зазначає, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік. На підтвердження указаної обставини долучено довідку Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 березня 2023 року №1225-0200-0206-11.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору Суд виходить із такого.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Однією з гарантій реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81): "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
За змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отож звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2024 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону №3674-VI.
При цьому, надана скаржником довідка Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 березня 2023 року №1225-0200-0206-11 не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, Суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (чинному на час звернення скаржника з касаційною скаргою) станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 3028 грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до акту Верховного Суду від 17 березня 2025 року № 217 під час розкриття конверта (пакета), отриманого поштою (ШКІ - 23600 0013627 5), виявлено такі недоліки - відсутній один примірник копії касаційної скарги.
Отже, скаржнику необхідно надати копію касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскаржуваного судового рішення та обґрунтувань своєї позиції, копію касаційної скарги та документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №128/2694/24 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько