31 березня 2025 року
м. Київ
справа №420/18895/24
адміністративне провадження № К/990/10878/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до 297 комендатури охорони та обслуговування (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2022 року по 04 червня 2024 року, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2022 року по 04 червня 2024 року в сумі 350198,74 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 14 травня 2022 року, за весь час затримки виплати, за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення 04 червня 2024 року, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 14 травня 2022 року, за весь час затримки виплати, за період з 30 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення 04 червня 2024 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 152488,31 грн. з відрахуванням належних податків та зборів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого пПостановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 14 травня 2022 року за весь час затримки виплати по день фактичної виплати грошового забезпечення 04 червня 2024 року.
Зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 14 травня 2022 року за весь час затримки виплати по день фактичної виплати грошового забезпечення 04 червня 2024 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому ухвалою суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року повернуто скаржнику, а матеріали справи повернуто до Одеського окружного адміністративного суду.
14 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 297 комендатури охорони та обслуговування, в якій скаржник просив скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та прийняти нову ухвалу, якою повернути судову справу на розгляд апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване обмеженим та несвоєчасним фінансуванням.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування повернуто особі, яка її подала.
Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Відповідач є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
В обґрунтування неможливості усунення недоліків апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що станом на теперішній час відсутні кошти на оплату судового збору та вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансування.
Слід зазначити, що скаржником не було надано на розгляд суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» та вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що відповідач не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 297 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов