31 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/30182/23
адміністративне провадження №К/990/10180/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Маляренко Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), третя особа Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 18 серпня 2023 року № 311 у частині накладення на позивача, старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 18 серпня 2023 року № 177 о/с, яким позивача, старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити позивача, майора поліції на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту його незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про його поновлення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року без змін.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
10 березня 2025 року не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням суду першої та апеляційної інстанції, адвокат Маляренко Сергія Володимировича, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій представник скаржника просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень представник заявника посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладеного у справах № 807/196/17, № 820/3647/17, № 766/23789/19.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Також, Верховний Суд звертає увагу представника скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання представника скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України представником скаржника не зазначено.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Маляренко Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду