31 березня 2025 року
м. Київ
справа №440/15457/24
адміністративне провадження №К/990/10170/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від 12 грудня 2024 року вих. № 9/2/6301 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2023 року, з урахуванням визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та скасування її;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 року здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року - розмірі 2481 грн; за період з 01 січня 2023 року по - 25 квітня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року повернуто позивачеві позовну заяву у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2023 року з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, оскільки вказані позивачем підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2023 року визнано неповажними.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року по справі № 440/15457/24 залишено без змін.
10 березня 2025 року не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, про повернення позовної заяви.
Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Так, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2023 року, керувався вимогами пункту 9 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС України, та не знайшов підстав для визнання поважними вказаних причин пропуску строку звернення до суду у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 25 квітня 2023 року. Суд дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк, установлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв'язку з чим, застосувавши пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув позовну заяву.
Своєю чергою суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач звернувшись з позовом у грудні 2024 року не використав надану йому можливість, не надав доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волі та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку, в той час як позивачем не доведено неможливість звернутися до суду у строк, встановлений законом, який у даному випадку закінчував свій перебіг 02 жовтня 2023 року.
У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, без врахування фактичних обставин у справі та, в порушення вимог статті 242 КАС України, не було враховані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22.
Також, скаржник зазначає на час здійснення спірних виплат (з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2023 року) частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувалось будь-яким строком. При цьому, скаржник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час його звільнення з військової служби не надав письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні. Довідка від 12 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про нараховані суми грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки не містить відомостей про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільнені з військової служби. Відтак, в грудні 2024 року скаржник звернувся до суду, тобто в межах тримісячного строку встановленого статтею 233 КЗпП України.
Водночас Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 здійснив аналіз норм частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції до та після 19 липня 2022 року, та до якого періоду такі норми повинні застосовуватися.
Суд звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду: уточненої касаційної, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду