31 березня 2025 року
м. Київ
справа №160/11829/24
адміністративне провадження №К/990/7933/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. у розгляді касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 2-р-ДСК від 25.02.2022.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погоджуючи із оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 160/11829/24 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу, у якій на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилалася на пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 160/11829/24 повернуто.
25.02.2025 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 160/11829/24.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з установленням скаржнику строку у 10 днів для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
25.03.2025 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. від розгляду справи № 160/11829/24.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. (наказ від 21.03.2025 № 777/0/6-25) питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу судді з відпустки.
Так, заявниця посилається на пункт 4 частини першу статті 36 КАС України, відповідно до якої судді не можуть брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягають відводу (самовідводу), а саме: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об'єктивності.
На обґрунтування вказаної заяви заявниця зазначає, що наявні обставині, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості вищевказаної колегії суддів касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги. Заявниця вказує на те, що судді Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюк А.Г. зловживаючи процесуальним правом, зобов'язали її виконати ухвалу суду від 17.03.2025, усвідомлюючи той факт, що виконати її не можливо через те, що надання обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, не можуть бути застосовані до її позовної заяви, яка подана на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України.
На підставі вищевикладеного, у позивачки наявні сумніви у безсторонності вищезазначеної колегії суддів суду касаційної інстанції при розгляду її касаційної скарги.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, Суд зазначає наступне.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09.11.2006 в справі "Білуха проти України", заява N33949/02 ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Мотиви заявниці фактично зводяться до незгоди з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Соколова В.М., Загороднюка А.Г. від 17.03.2025 у справі №160/11829/24 (провадження №К К/990/7933/25), якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявниці надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Тобто, доводи позивачки свідчать саме про незгоду сторони з процесуальним рішенням колегії суддів, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість колегії суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. або необ'єктивність під час розгляду справи № 160/11829/24 заявницею не наведено, а суддями не встановлено.
Оскільки доводи заяви про відвід суддів ґрунтуються виключно на незгоді із судовим рішенням, ухваленим за участю суддів Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. заява про відвід вказаної колегії суддів є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи необґрунтованість заявленого Руднік В.О. відводу суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколову В.М., Загороднюку А.Г., питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М., Загороднюка А.Г. у розгляді касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду