31 березня 2025 року
м. Київ
справа №520/15388/24
адміністративне провадження № К/990/11458/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" до Головного управління ДПС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області в якому просило:
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області врахувати висновки суду щодо неможливості виконання ТОВ «Афаліна» податкового зобов'язання, викладені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 по справі №520/10562/23;
- скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.03.2024 року № 00/16082/0402, № 00/16087/0402.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Головне управління ДПС у Харківській області із зазначеними судовими рішеннями не погодився, оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки усім обставинам справи.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 6 частини шостої статті 12 в редакції Закону № 3831-IX від 19.06.2024) віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - це розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження.
Сума оскаржуваного у цій справі рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення з позивача грошових коштів, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже зазначена справа відноситься до категорії справ незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки, на переконання касатора, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
В чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов.
Доводи відповідача зводяться до переоцінки встановлених судами у цій справі обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції, в свою чергу, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі вже встановлених ними обставин справи, та не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 341 КАС України).
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: ціну позову та його предмет, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи.
Матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування у даному випадку підпунктів «а» - «г» пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 520/15388/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
М.М. Яковенко