про відмову у відкритті касаційного провадження
31 березня 2025 року
м. Київ
справа №300/5508/24
адміністративне провадження № К/990/12113/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Коваленко Н.В, Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №300/5508/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, у якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області щодо оформлення на ім'я ОСОБА_1 довідки від 06.07.2023 №5405-5924/5412 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 із зазначенням у ній премії в розмірі 75%.
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області уточнену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у розмірі 390% посадового окладу, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025, в задоволенні позову відмовив.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2024 вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес, Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №420/14981/24.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 05.03.2024 у зразковій справі №380/19324/23 щодо застосування статей 43, 63 Закону №2262-XII та Постанови №704.
Однак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на цю зразкову справу, оскільки правовідносини викладені у наведеній постанові не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин, періодів та з іншим правовим регулюванням.
Висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не суперечать висновкам, сформульованим у наведеній постанові Верховного Суду у зразковій справі.
Також, у разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми матеріального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Так, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, які саме порушені при неврахуванні визначеного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначення обставин, які б свідчили про те, що посилання на постанову Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій потребують відступлення від таких висновків.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові.
Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.
Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегія суддів не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі №300/5508/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя В.М. Кравчук