01 квітня 2025 року
Київ
справа № 160/31924/23
адміністративне провадження № К/990/11354/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №160/31924/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, визнання відсутності повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,
17.03.2025 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) № Ф-438511-53 від 25.01.2022 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 17857,84 грн;
- зобов'язання відповідача відкоригувати відомості в картці платника податків шляхом списання та видалення із ІКП нарахованих сум у розмірі 17857,84 грн;
- зобов'язання ГУ ДПС зняти позивача з обліку по сплаті ЄСВ як самозайняту особу;
- визнання бездіяльності протиправною Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса), щодо не вручення позивачу по цей час вимоги фіскального органу за 2022 рік, при цьому відкриття виконавчого провадження без її вручення та не направлення усіх постанов виконавчого провадження, не ознайомлення з виконавчим провадженням та усіма документами по цей час, тощо, що стосується оспорюваної вимоги ГУ ДПС за 2022 рік, не зняття повного арешту з рахунку, на який надходять пенсійні виплати та зобов'язання зняти арешт повністю з виплат так і з арештованого майна (квартири, інше) ОСОБА_1 ;
- визнання бездіяльності протиправною ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо тривалого не направлення довідки за повний 2023 рік для надання до суду згідно заяви від 01.01.2024 та повторної заяви з виключенням з обліку по ЄСВ, направленої пізніше у 2024 році, також направлених цьому відповідачу засобами Укрпошти;
- визнання дій протиправними відповідачів та бездіяльність шляхом створення штучних перешкод (не надання документів, довідок, тощо) в доступі до суду;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області направити на адресу позивача довідку за повний 2023 рік, щодо його пенсії для подальшого надання її до суду, зокрема та відповіді на його заяви до них щодо зняття з обліку по сплаті ЄСВ, тощо.
- стягнення з кожного із відповідачів на користь позивача моральну шкоду по 3000000 грн за рахунок бюджетних асигнувань на їх утримання;
- визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо тривалого не направлення по цей час або вручення позивачу вимоги від 25.01.2022 фіскального органу для надання цього документа до суду;
- зобов'язання відповідачів вручити йому копію вимоги фіскального органу від 25.01.2022 №Ф-438511-53;
- визнання відсутності повноважень (по ЄСВ, його адмініструванні, нарахуванні, тощо) у ГУ ДПС, згідно прямих норм основного закону, зокрема статей 8, 19 та інших цього закону, а також норм Європейської конвенції з прав людини, зокрема статей 6, 8, 13 та практики Європейського суду з прав людини;
- визнання відсутності повноважень у Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) згідно прямих норм основного закону зокрема статей 8, 19 та інших норм цього закону проводити будь-які (жодної виконавчої дії), тощо без вручення ОСОБА_1 оспорюваної вимоги податкової за 25.01.2022, а також тривалого не ознайомлення позивача з усіма документами виконавчого провадження з 2022 року та з його правами як сторони виконавчого провадження по цей час;
- встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.08.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДПС №Ф-438511-53 від 25.01.2022 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 17857,84 грн; зобов'язав відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язав ГУ ДПС зняти з 28.03.2011 позивача з податкового обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність; визнав протиправною бездіяльність Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо направлення на адресу ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження №74079124. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній до 19.07.2024) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктами 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній з 19.07.2024) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа дійсно є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі міститься посилання на наявність винятків, передбачених підпунктами "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Позивач вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відповідачі не виконують свої повноваження згідно закону або перебирають повноваження один одного або їх посадові особи. На думку скаржника, що стосується ЄСВ, то це виключні повноваження саме ПФУ, а не податкової. Зазначає, що на облік його поставили примусово та незаконно. Звертає увагу, що він неодноразово посилався на практику Верховного Суду та ВП ВС, проте, суди його не почули.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. З огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить посилань на конкретні судові рішення, у яких, по іншому, ніж у цій справі, застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини. Крім того, зі змісту касаційної скарги неможливо з'ясувати, щодо якої саме норми матеріального права, яка врегульовує спірні правовідносини, наявна правова проблема (різне правозастосування) на рівні судів різних інстанцій, яку міг би вирішити суд касаційної інстанції, переглянувши конкретно цю справу.
Позивач зазначає, що він позбавлений можливості спростувати іншим шляхом, що він вимогу за 2022 рік не отримував, ніде не розписувався за її отримання, хто це зробив та хто підробив його підпис йому не відомо. При цьому в Третьому апеляційному адміністративному суді перебуває на розгляді справа № 160/25421/23, під час розгляду якої він не зможе оспорити того, що нічого від податкової не отримував.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, адже суди попередніх інстанцій скасували податкову вимогу, обставину отримання якої заперечує позивач. Яким чином така обставина впливає на висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог у справі № 160/31924/23, а так само на межі перегляду справи № 160/25421/23 і правозастосування у ній, позивач не обґрунтовує. Відповідно, на переконання колегії суддів, зазначені доводи позивача не можуть сприйматись як виключний випадок.
Обґрунтовуючи наявність винятку, передбаченого пунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки відповідачі грубо порушують його законні права. Також незаконно стягнуто грошові кошти та не повернуто на його рахунки в банках. Зазначає, що продовжує витрачати гроші з пенсії, що для нього є матеріальної та моральною шкодою.
Колегія суддів вважає, що такі доводи мають загальний характер і не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись, як виключний випадок.
Крім того, на думку скаржника, ця справа не відноситься до категорії незначної складності з огляду на зміст його вимог і доводів.
Як вже зазначалося, ця справа не підпадає під категорію справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, а тому колегія суддів вважає такі доводи позивача необґрунтованими.
У цілому доводи позивача про наявність підстав для касаційного перегляду цієї справи зводяться до категоричної незгоди з судовими рішеннями в частині відмовлених позовних вимог, невмотивованості судових рішень та їх невиконання відповідачами, недостатності обраного судами способу захисту прав позивача, що не може перевірятися під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Такі доводи суперечать правовому змісту винятків, встановлених законодавцем у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №160/31924/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, визнання відсутності повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко