про відмову у відкритті касаційного провадження
31 березня 2025 року
м. Київ
справа №380/4729/24
адміністративне провадження № К/990/11236/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського кружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №380/4729/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.01.2024 №30/03-16, №134550021408;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи: з 17.06.1996 по 06.04.1999 на посаді інспектора спеціаліста І категорії в Реєстраційній Палаті департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради; з 08.06.1999 до 01.06.2000 на посаді спеціаліста І категорії відділу реєстрації та ліцензування управління економічного розвитку Львівської міської ради; з 01.06.2000 до 14.08.2002 на посаді спеціаліста І категорії відділу реєстрації та ліцензування управління економічного розвитку Львівської міської ради; з 14.08.2002 до 20.01.2004 на посаді спеціаліста І категорії відділу реєстрації та ліцензування управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради; з 20.01.2004 до 01.06.2004 на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації та ліцензування управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради; з 01.06.2004 до 25.06.2004 на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації управління державної реєстрації Львівської міської ради; з 25.06.2004 до 01.04.2005 на посаді державного реєстратора відділу реєстрації управління державної реєстрації Львівської міської ради; з 01.04. 2005 до 27.06.2013 на посаді державного реєстратора в апараті виконавчого комітету Львівської міської ради; з 01.07.2013 до 09.10.2015 на посаді державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції; з 09.10.2015 до 28.04.2016 на посаді державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян та засобів масової інформації Львівського міського управління юстиції; з 28.04.2016 до 13.06.2016 на посаді провідного спеціаліста відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області; з дня звернення із заявою від 17.01.2024, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради від 07.02.2023 №5, №6, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум..
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 23.09.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.01.2024 №30/03-16, №134550021408 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу"; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 17.06.1996 по 06.04.1999, з 08.06.1999 по 27.06.2013, з 01.07.2013 по 13.06.2016 та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, починаючи з 17.01.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило їх у касаційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У контексті наведеного Суд зауважує, що вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Спір у даній справі виник через відмову контролюючого органу у зарахуванні до страхового стажу роботи на посадах державної служби період роботи на певних посадах у державних органах. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідач у касаційній скарзі не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи, а також не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ цієї категорії спорів.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі з підстав того, що позивач не має відповідного страхового стажу, передбаченого Законом №889-VІІІ.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи щодо відсутності у позивача страхового стажу згідно із Законом №889-VІІІ, що виходить за межі касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.
Суд не приймає посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, у постановах від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 29.04.2020 у справі №265/3533/17, оскільки правовідносини викладені у наведених постановах не є релевантними до правовідносин у цій справі, ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин.
Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не визначає, які норми матеріального права застосовані судами не правильно або які норми процесуального права було порушено судами, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями та встановленими фактичними обставинами у цій справі.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського кружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №380/4729/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб