31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5958/24 пров. № А/857/34843/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (головуючий суддя: Калинич Я.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 12.09.2024 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення з 31.01.2019 року виплати їй пенсії державного службовця призначеної відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІ, що призначена та розрахована з довідки про заробітну плату від 06.03.2019 № 2162/06 та визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо виведення та стягнення переплати пенсії сформоване листом від 30.08.2024 № 0700-0503-8/53918 пенсії в сумі 537201,27 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відновити виплату призначеної з 31.01.2019 суми пенсії, що розрахована на основі довідки про заробітну плату від 06.03.2019 року № 2162/06 та скасувати рішення у формі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.08.2024 № 0700-0503-8/53918 про стягнення переплати пенсії в сумі 537201,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка наголошує на дотриманні нею сукупності всіх вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, що визначені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а тому вона має право на пенсію державного службовця згідно статті 37 Закону України «Про державну службу». Вважає, що підставою для нарахування суми переплати пенсії слугувало довільне трактування Пенсійним фондом України на власний розсуд вимог Закону України «Про державну службу», а відтак стверджує про відсутність підстав для нарахування та стягнення з неї суми переплати пенсії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 921060818313 від 15.08.2024, яким ОСОБА_1 переведено на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та припинено виплату пенсії, призначеної відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII в розмірі 60% суми заробітної плати, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.03.2019 № 2162/06 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2019 № 884/06 з моменту її припинення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відновити позивачці виплату пенсії, призначеної відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII в розмірі 60% суми заробітної плати, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.03.2019 року № 2162/06 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2019 № 884/06 з моменту її припинення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що стаття 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», якою визначались підстави для перерахунку пенсій державним службовцям, втратила чинність на підставі Закону № 889, перерахунок пенсії, проведений позивачу відповідно до заяви від 31.01.2019, суперечить вимогам чинного законодавства. Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 працівниками відповідача були приведені у відповідність, а саме, пенсію було переглянуто та розраховано станом на момент її «фіксування» згідно Закону України «Про державну службу» з 07.07.2017. Після проведеного розрахунку розмір пенсії позивачки став значно менший ніж вона б отримувала, якби їй була призначена пенсія по віку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому позивачку було переведено на пенсію по віку з 31.01.2019. Внаслідок чого відповідачем було нараховано переплату пенсії ОСОБА_2 за період з 31.01.2019 по 31.08.2024 в сумі 537201,27 грн.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 07.07.2017 року позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, та отримувала пенсію по віку, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 № 1058-ІV.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2017 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та надала необхідні для призначення пенсії документи про стаж, заробітну плату та інше.
Позивачка продовжувала працювати на посаді, що відноситься до посад державної служби.
З наявного у пенсійній справі протоколу № 3410 від 26.07.2017, вбачається, що позивачці призначео пенсію за віком, умови призначення - держслужба (шифр пенсії - 130) в розмірі 60% від заробітку, що становило 7775,208 грн.
Згідно з протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з аналогічним номером та датою (№ 3410 від 26.07.2017), позивачці призначено пенсію по віку, умови призначення - ЗДПС (Закон № 1058-ІV), шифр пенсії 101, в сумі 6415,49 грн.
Виплата пенсії позивачці з моменту її призначення (07.07.2017 року) здійснювалась відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, встановленому протоколом № 3410 від 26.07.2017, яким призначено пенсію по віку згідно норм Закону № 1058-ІV (шифр пенсії 101) в сумі 6415,49 грн., що також визнається відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі.
У подальшому індексація та перерахунки пенсії ОСОБА_1 пенсійним органом здійснювались також на підставі Закону № 1058-ІV.
Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.01.2019 № 22-о позивачку, з 30.01.2019 звільнено із посади начальника Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (ч. 1 ст. 86 Закону України «Про державну службу»).
Позивачка, 31.01.2019 звернулася до відповідного органу Пенсійного фонду про перехід з пенсії по віку на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Разом із заявою позивачем подано необхідний пакет документів, в тому числі довідку про складові заробітної плати № 883/06 від 31.01.2019 та довідку № 884/06 від 31.01.2019 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 921060818313 від 01.02.2019 року позивачці було переведено на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Рішенням № 921060818313 від 14.03.2019 здійснено перерахунок пенсії позивачці з причин уточнення даних в ЕПС з 31.01.2019 року (у зв'язку з наданням уточнюючої довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2019 № 884/06).
Отже, з 01.03.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, в розмірі 60% суми заробітної плати, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.03.2019 № 2162/06 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2019 № 884/06.
Страховий стаж, обрахований пенсійним органом при прийнятті рішення про призначення пенсії по віку згідно норм Закону № 1058-ІV становить 42 роки 4 місяці та 5 днів, стаж роботи на посадах державної служби - 33 роки (з 07.01.1986 по 30.01.2019).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.08.2024 № 0700-0503-8/53918 позиваці повідомлено, що в результаті перевірки первинного призначення пенсії виявлено безпідставний перерахунок пенсії з 31.01.2019 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Також, в листі відповідач просить повернути в добровільному порядку суму переплати пенсії за період з 31.01.2019 по 31.08.2024, що становить 537201,27 грн.
В матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 921060818313 від 15.08.2024, яким ОСОБА_1 переведено на пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та припинено виплату пенсії, призначеної відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Позивачка, не погодившись із таким рішенням відповідача, звернулася з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області не було фактичних та правових підстав припинення виплати пенсії позивачу по віку згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки у неї наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ).
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 за № 374/7695 (Порядок № 6-4). Надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. При цьому, відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Жодних перелічених фактів Головним управлінням Пенсійного фону України в Закарпатській області стосовно позивача не встановлено.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до преамбули Закону № 1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону № 1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі, як і раніше - Закон № 889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей Закон набув чинності 01.05.2016.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі, як і раніше - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.
Таким чином, на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (01.05.2016), позивачка мала понад 20 років стажу державної служби.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області не було фактичних та правових підстав припинення виплати пенсії по віку згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ позивачці, оскільки у неї наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ).
Приймаючи спірне рішення № 921060818313 від 15.08.2024 року відповідач керувався виключно тим, що, на його думку, стаття 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», якою визначались підстави для перерахунку пенсій державним службовцям, втратила чинність на підставі Закону № 889. Пенсійним органом не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби чи не досяг необхідного для призначення цього виду пенсії віку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивачки наявний страховий стаж (понад 42 роки, стаж роботи на посадах державної служби - понад 33 роки, понад 31 рік станом на 01.05.2016), тобто, досягла пенсійного віку. Оскільки у позивачки був необхідний страховий стаж - понад 42 роки, стаж роботи на посадах державної служби - понад 33 роки, вона досягла пенсійного віку, згідно протоколу від 01.02.2019 та рішенням № 921060818313 позивачку правильно було переведено на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Статтею 90 Закону № 889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частин 3, 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 вперше була виплачена пенсія державного службовця. На момент звернення із відповідною заявою про переведення її на пенсію державного службовця, позивачка отримувала пенсію за віком за нормами Закону № 1058-IV, а тому, за своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі № 889-VIII а не перерахунку пенсії державного службовця, як стверджує у апеляційній скарзі відповідач.
Враховуючи наявність усіх підстав для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію, призначену відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, що унеможливлює ствердження про те, що за таких обставин суб'єкт владних повноважень здатен діяти на власний розсуд через відсутність у нього альтернативних шляхів вирішення питання, належним способом захисту прав позивача у цій справі є саме зобов'язання відповідача відновити ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII в розмірі 60% суми заробітної плати, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 06.03.2019 № 2162/06 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2019 № 884/06 з моменту її припинення.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачкою не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 260/5958/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін