31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6262/24 пров. № А/857/23983/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мачульського В.В.), ухвалене в порядку письмового провадження в м.Луцьк 11 вересня 2024 року, у справі №300/3409/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо невиплати щомісячної доплати до пенсії,-
17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ( далі - Управління) просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у встановленні йому з 01.07.2021 щомісячної доплати у сумі 2000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, до розміру пенсії позивача. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області установити позивачу з 01.07.2021 щомісячну доплату у сумі 2000 гривень до розміру пенсії позивача, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, провести перерахунок (індексацію) розміру пенсії позивача відповідно до постанов КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, врахувавши встановлену щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, та виплатити виниклу внаслідок цього заборгованість.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 17.12.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713. В решті позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії з 01.07.2021 в розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови №713. На думку суду першої інстанції, відповідач не довів, що не нарахування та не виплата позивачу щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн., він діяв відповідно до закону, тому такі його дії є протиправними. Суд першої інстанції вказав, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі №420/2473/22, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та невиплати доплати до пенсії згідно з Постановою №713 та зобов'язання відповідача провести з 17.12.2023 нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови №713, у межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду із цим позовом 17.06.2024.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що обмеження судом права позивача на перерахунок належної йому пенсії, який не проведено з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, яка призначена йому з 19 березня 2016 року на виконання судового рішення, яке набрало законної сили 09.11.2021.
На звернення позивача щодо не нарахування з 01 липня 2021 року та не виплати доплата до пенсії в сумі 2000,00 грн. відповідно до Постанови № 713, відповідач листом від 07.06.2024 повідомив, що оскільки пенсія за вислугу років призначена позивачу на виконання судового рішення, а відтак підстав для встановлення спірної доплати не має.
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно зі ст. 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб прийнято Постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713).
Пункт 1 Постанови № 713 передбачає, що з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.
За змістом п.3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01 липня 2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї Постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що пенсія позивачу призначена з 19 березня 2016 року на виконання судового рішення, яке набрало законної сили 09.11.2021.
Позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення, основний розмір якої 5429,12 грн., а з врахуванням проведення індексації пенсійних виплат у відповідності до вимог Постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 розмір пенсії складає 7998,18.
Колегією суддів враховано, що Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 дійшов висновків про те, що відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01 березня 2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється, у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Разом з тим, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений пенсійним органом на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
З врахуванням наведеного вище, апеляційний суд застосовуючи вказану позицію до обставин цієї справи дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача проведений пенсійним органом на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на пенсійне забезпечення, яке виникло до 01 березня 2018 року, а саме з 19.03.2016, та враховуючи що пенсія позивача призначена до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 600/870/22-а та від 04 квітня 2023 року № 380/25987/21.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000 гривень відповідно до Постанови №713 та виплатити перераховану пенсію (з врахуванням раніше виплачених сум).
Водночас, щодо застосуванням судом першої інстанції шестимісячного строку, що передував зверненню до суду із цим позовом, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов'язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №164/1904/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, 30 жовтня 2018 року у справі №493/1867/17, 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17(2-а/201/304/2017), 29 листопада 2019 року у справі №642/7479/16-а, 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, 23 липня 2020 року у справі №761/28365/16-а.
Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час перегляду в касаційному порядку та скасування судових рішень, ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог у аналогічних справах, не вбачав підстав для застосування статті 123 КАС України щодо частини позовних вимог, заявлених поза межами шестимісячного строку звернення до суду з позовом (постанова від 26.04.2023 у справі №380/14122/22; постанова від 17.05.2023 у справі №620/5518/22; постанова від 18.04.2023 у справі №560/6528/22).
Отже, враховуючи законодавчі приписи, протиправну поведінку відповідача, строк звернення позивача до суду не пропущений.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
В контексті вимог, наведених вище положень, суд зазначає, що критеріями обрання способу захисту прав особи є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд (дискреційні повноваження).
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд насамперед виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, та постанов КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, та виплатити пенсію з врахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позивних вимог слід скасувати, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити повністю.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки, не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норм матеріального та процесуального права, що має наслідком скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та задоволення позову повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі №140/6262/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині судове рішення яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, та провести виплату пенсію з врахуванням виплачених раніше сум.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. М. Обрізко