31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/9117/24 пров. № А/857/24049/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Затолочного В.С., Онишкевича Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі № 460/9117/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Гудима Н.С.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту ухвали - 09 вересня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, а саме згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з 01.07.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме згідно із статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 залишено позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
02.09.2024 на виконання даної ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01 липня 2021 року по 11 лютого 2024 року повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржила позивач, яка вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, висловлених у справах № 815/1226/18, № 620/3968/21 та № 460/20412/23, обґрунтовує тим, що нарахована в момент призначення сума пенсії, на виплату якої позивач має право, але не отримав з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Просить ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року по справі №460/9117/24 скасувати, справу направити до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом позову у цій справі є вимога позивача, в тому числі, про зобов'язання здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з 01.07.2021.
Позивач звернулася до суду з позовом понад шестимісячний строк, а саме 12.08.2024, тобто з пропущенням строку звернення до суду.
Суд першої інстанції, повертаючи позивачу позовну заяву в частині вимог, вказав на відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)2021 встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України від 28 лютого 2014 року № 76-III «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі також - Закон № 76-III).
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021 у справі № 3-333/2018(4498/18), на яке посилається позивач, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону № 76-VIII.
Таким чином, з 08.07.2021 (тобто через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)2021) виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
Однак, із цим позовом позивач звернулась до суду лише 12.08.2024, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України (пропуск строку становить більше трьох років).
Обґрунтовуючи причини пропуску строку позивач також посилається на те, що встановлена статтею 54 Закону № 796-XII пенсія, є одним з видів соціального забезпечення, а правовідносини у цій справі є триваючими. У постанові від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 Верховний Суд вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду, зобов'язав пенсійний орган виплатити пенсію саме з 01.07.2021.
Апеляційний суд зважає на такі покликання позивача, однак зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23 наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
За таких обставин подання позивачем у серпні 2024 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду для зобов'язання відповідача здійснити йому нарахування та виплату пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 01.07.2021 матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
Щодо покликань позивача у заяві від 02 вересня 2024 року на постанову Верховного Суду у справі № 620/3968/21, то апеляційний суд зауважує, що у вказаній справі позивач посилалась на протиправність дій пенсійного органу пов'язану з тим, що вона отримувала підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, однак 01 січня 2015 року виплату такого підвищення було припинено, а з 17 липня 2018 року таку виплату поновлено не було.
В контексті наведеного суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, висловлених у справах № 815/1226/18, № 620/3968/21 та № 460/20412/23.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Проте аналіз зазначених позивачем постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання у апеляційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними. Такі висновки були сформовані за наявності інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції.
Практика Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин, оскільки позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 01.07.2021, а з цим позовом звернулась до суду лише 12.08.2024, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач пропустила строк звернення з цим адміністративним позовом до суду і не надала належного обґрунтування та доказів щодо поновлення строку для звернення до суду.
Інших підстав поважності пропуску позивачем строку звернення до суду не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку та не надавши належним чином обґрунтованої заяви про його поновлення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не ставить питання щодо перерахунку пенсії з дня звернення до відповідача чи з дня отримання відповіді, а наполягає на тому, щоб перерахунок здійснювався саме з 01.07.2021.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чим порушено норми процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 460/9117/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. С. Затолочний
Т. В. Онишкевич