18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13998/24 пров. № А/857/33539/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Березюка Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя: Лунь З.І. місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шептицької міської ради, виконавчого комітету Шептицької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
встановив:
ОСОБА_1 , 28.06.2024 звернулася до суду з позовом, в якому, просила визнати:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Червоноградського міського голови від 21.03.2024 № 69/св «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Червоноградського міського голови Залівського А.І. № 129/ос від 10.04.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста загального відділу виконавчого комітету Червоноградської міської ради;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Червоноградського міського голови Залівського А.І. №140/ос від 17.04.2024 про внесення змін у розпорядження Червоноградського міського голови від звільнення ОСОБА_1 10.04.2024»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді Головного спеціаліста загального відділу виконавчого комітету Червоноградської міської ради;
- стягнути з виконавчого комітету Червоноградської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.04.2024 по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шептицької міської ради, Шептицької міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шептицької міської ради, Шептицької міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку залишено без розгляду.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що посилання суду першої інстанції на акт службового розслідування від 08.04.2024, як підставу обізнаності працівника про ймовірне звільнення та можливість цікавитися щодо реалізації акту службового розслідування не означає, що позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів з 09.04.2024. У вищезгаданому акті йшлося, що комісія з проведення службового розслідування вважала за необхідне рекомендувати міському голові застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення. Сама рекомендація не свідчить про те, що таке рішення точно буде прийнятим роботодавцем. Тому позивачка не могла беззастережно розраховувати, що її права будуть порушені в майбутньому. Натомість, роботодавець свій обов'язок, щодо вручення розпорядження Червоноградського міського голови Залівського А.І. № 129/ос від 10.04.2024 про звільнення ОСОБА_1 та розпорядження Червоноградського міського голови Залівського А.І. № 140/ос від 17.04.2024 про внесення змін у розпорядження Червоноградського міського голови про звільнення ОСОБА_2 10.04.2024 виконав лише 20.06.2024, коли розпорядження було вручено ОСОБА_1 шляхом надіслання її поштовим зв'язком.
Відповідачі, 24.02.2025 та 25.02.2025 подали відзиви на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача Шубак М.І., просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідачів Лінинська Т.В., у судовому засіданні апеляційну скаргу просила відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки норма ч. 5 ст. 122 КАС України встановлює місячний строк для звернення до суду у справах щодо, зокрема, звільнення з публічної служби, і такий строк, згідно з ч. 2 ст.122 КАС України обчислюється з дня, коли особа, серед іншого, повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому позивачка, починаючи з 09.04.2024 мала можливість цікавитися щодо реалізації висновку акта службового розслідування, з яким вона ознайомилася 09.04.2024.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом оскарження у цій справі є проходження та звільнення з публічної служби, зокрема: розпорядження Червоноградського міського голови від 21.03.2024 № 69/св «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та розпорядження Червоноградського міського голови Залівського А.І. № 129/ос від 10.04.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста загального відділу виконавчого комітету Червоноградської міської ради.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, строк звернення до суду у спірних правовідносинах становить місячний строк.
Позивачка покликається на те, що про оскаржувані накази позивачка дізналася лише в червні 2024 року, коли отримала відзив на позовну заяву, з якою зверталася до Червоноградського міського суду Львівської області.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на таке.
Так, аналіз викладених вище положень КАС України надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, за загальним правилами строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07.06.2016 прийнята на публічну службу за результатами конкурсу та склала присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Розпорядженням Червоноградського міського голови № 69/св від 21.03.2024, позивачці оголошено догану. Про це розпорядження позивачка дізналася 21.03.2024, що зафіксовано в акті про відмову від ознайомлення з вказаним розпорядженням міського голови.
Крім цього, при ознайомлені 09.04.2024 з актом службового розслідування від 08.04.2024, позивачка також мала можливість повторно ознайомитися з розпорядження від 21.03.2024 № 69/св про оголошення їй догани.
Тобто, ознайомитися з оскаржуваним розпорядженням від 21.03.2024 № 69/св «Про оголошення догани ОСОБА_1 », позивачка мала можливість 21.03.2024 та 08.04.2023, а з розглядуваним позовом до суд звернулася 02.07.2024, що свідчить про пропуск місячного строку звернення до суду.
Щодо строку звернення до суду про визнання незаконним та скасування розпорядження Червоноградського міського голови Залівського А.І. № 129/ос від 10.04.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста загального відділу виконавчого комітету Червоноградської міської ради, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.04.2024 позивачка ознайомилася з актом службового розслідування від 08.04.2024, про що поставила власний підпис разом із незгодою з цим актом.
Зі змісту акта службового розслідування видно, що комісія з проведення службового розслідування вважала за необхідне рекомендувати міському голові застосувати до ОСОБА_1 , головного спеціаліста загального відділу, дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
На думку суду апеляційної інстанції, проставляючи власний підпис із незгодою з актом службового розслідування, позивачка усвідомлювала і знала про проведення такого, а тому була обізнана про можливі негативні наслідки за фактом проведення цього службового розслідування.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що до звернення з позовом до Львівського окружного адміністративного суду 02.07.2024, позивачка зверталася з позовом про поновлення на роботі до Червоноградського міського суду Львівської області з позовною заявою від 27.05.2024, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження від 28.05.2024 у справі № 459/1427/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119314087).
Отже, позивачка на момент подання позову до Червоноградського міського суду Львівської області була обізнана про порушення своїх прав, бо їй було відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження від № 129/ос від 10.04.2024. Судові рішення в цій справі не набрали законної сили та справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.
Крім цього, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання позивачки, що лише після адвокатського запиту її представника від 28.06.2024 вона дізнався про оскаржувані розпорядження, оскільки подання таких адвокатських запитів не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка, через свого представника, почала вчиняти дії щодо реалізації свого права на оскарження оспорюваних розпоряджень, тобто не впливає на строк звернення з розглядуваним позовом до суду.
Також, необхідно зауважити, що матеріали справи містять листи про необхідність забрати оскаржувані розпорядження (а. с. 211-217 том 1), однак позивачкою ці листи проігноровано.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив ЄСПЛ в ухвалі від 30 червня 2006 року щодо прийнятності заяви (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29 липня 1998 року у справі «Герен проти Франції»(Guerin v. France), п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Водночас такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), п. 45).
Отже, за практикою ЄСПЛ, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У пункті 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд визнав що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, за встановлених обставин цієї справи, у контексті наведених вище правових норм та практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка звернулася до суду з цим позовом 02.07.2024, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від власного волевиявлення позивачки, а тому наведені обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки позивачка не навела об'єктивних підстав, які б унеможливили її звернення до суду в межах установленого строку звернення до суду у спірних правовідносинах.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/13998/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін
У зв'язку з перебуванням судді Матковської З.М. у відпустці з 24.03.2025 по 28.03.2025, повний текст судового рішення складено та підписано 31.03.2025.