Справа № 183/3856/24
№ 1-кп/183/1143/25
01 квітня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Самар в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до ЄРДР 05.03.2024 року за
№ 62024170030000749 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про надання дозволу з метою приводу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи службу на посаді гранатометника 1 парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону, 29 серпня 2023 року самовільно залишив базовий табір військової частини за адресою: АДРЕСА_1 та вибув до місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив службовий час на власний розсуд.
12 квітня 2024 року військовослужбовець самостійно повернувся до місця служби та приступив до виконання службових обов'язків. Цього ж дня, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт із додатками скеровано до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
20 червня 2024 року до складу групи прокурорів, які підтримують публічне обвинувачення у кримінальному провадженні включено прокурорів Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
У період із 20 червня 2024 року по 03 березня 2025 року у кримінальному упровадженні не відбулося жодного судового засіданні у зв'язку із неявкою обвинуваченого до зали суду.
При цьому, обвинуваченим жодного разу не надано підтвердження наявності поважних причин не прибуття до суду, на мобільний телефон останній не відповідає.
Відповідно до ст. 140 КПК України,привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, осіб з інвалідністю першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Таким чином, переслідуючи мету виконання завдань кримінального провадження, належного судового розгляду в розумні строки, сторона обвинувачення має намір звернутися до суду із клопотанням про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу. Разом з цим, розгляд такого клопотання може відбуватися під час судового розгляду, за обов'язкової участі обвинуваченого.
Під час судового розгляду прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши думку прокурора, суд вважає, що дане клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання судом встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу.
При вирішенні питання про затримання обвинуваченого з метою приводу суд враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтована. Також вказані під час судового розгляду прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявні.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке віднесено законом до категорії тяжких, санкцією якого передбачене покарання у вигляді тільки позбавлення волі, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого навмисно переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тому суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від суду.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, суд прийшла до висновку, що існують обставини, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою приводу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя, -
Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Луганської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , який буде здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1