Справа № 183/10162/23
№ 1-кп/183/945/25
24 березня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 29.05.2023 року до ЄРДР за № 62023170030000691, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на те, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді розвідника - номера обслуги 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 21 квітня 2023 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 29 червня 2023, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем.
18 серпня 2023 року, рядовий ОСОБА_3 повідомлено про підозру у і пенні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
24 серпня 2023 ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, :троком на 60 діб, до 16 жовтня 2023 року включно. Визначено підозрюваному заставу в розмірі 30 прожитковим мінімумів, що становить 53860 грн.
Викладені обставини дають підстави підтверджуються : актом службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення військової частини або місця служби без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби) ОСОБА_3 повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, рапортом про виявлення відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_3 допитами військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності в військовій частині ОСОБА_3 , довідкою ВЖ гідно якої останній придатний до військової служби та є суб'єктом вчинення вказаного кримінального правопорушення, довідкою, та іншими матеріалами досудового розслідування.
Вказані докази, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, що підтверджують обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді.
Станом на сьогодні ОСОБА_3 на судові засідання не з'являється, йому достеменно відомо про наявність відносно нього кримінального провадження, що перебуває на розгляді у суді, причини неявки до суду не повідомляє, перебуває за місцем реєстрації, зі слів його матері зловживає спиртними напоями.
Необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавлені волі від п'яти до десяти років позбавлення волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а у випадку доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинуваченому, загрожує реальне позбавлення волі. Наразі підозрюваний тривалий час переховувався від органів досудового розслідування та суду.
2)незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що у разі повернення ОСОБА_3 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу.
3)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: орган досудового розслідування вважає, обвинувачений має можливість, самостійно прибути до військової частини, та здовжити проходити військову службу, однак, останній протягом тривалого часу не вживає заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про умисне продовження вчиненого злочину у якому він підозрюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Враховуючи викладене, просить клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти обвинуваченому ОСОБА_3 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти вказаним в клопотанні ризикам.
Обвинувачений просив задовольнити клопотання прокурора.
Захисник не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу
ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 на даний час підозрюється у вчиненні злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких,
ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання його судом винним у вчиненні вказаного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі на строк 10 років, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.
Суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінив в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 не судимий, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжкого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.
Аналізуючи вищевикладеного, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, у відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Однак у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178 КПК України, суд, -
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю рф, громадянину України, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2025 року включно, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , взявши його під варту із залу суду негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1