Справа № 182/6138/15-ц
Провадження № 6/0182/23/2025
Іменем України
27.03.2025 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Як на підставу звернення до суду з даною заявою, ОСОБА_1 посилається на те, що у приватного виконавця знаходиться ВП № 78859962, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 24 листопада 2021 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі № 182/6138/15-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором. Однак, заявниця вважає, що виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки підписаний суддею Тихомировим І.В., який був звільнений з посади 09 липня 2019 року, тобто, задовго до видачі виконавчого листа, а постанова у справі була винесена 23 січня 2019 року. Тобто, заявниця вважає, що виконавчий лист підписаний особою, яка не мала права його підписувати, а тому наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що й стало підставою для звернення до суду з даною заявою.
Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву в порядку виконання рішення, приходить до наступного.
Як встановлено судом, в провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ПАТ банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволені та стягнуто борг за кредитним договором від 17 грудня 2013 року в розмірі 33 338 грн. 53 коп. (а.с.126-128). При цьому, ОСОБА_1 про ухвалення рішення було відомо, оскільки в матеріалах справи міститься розписка про отримання повного тексту рішення, датована 08 липня 2016 року (а.с.129). Попри це, ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаним рішенням суду, 13 липня 2016 року подала апеляційну скаргу (а.с.131-137). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу було відхилено та рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 залишено без змін (а.с.174-178). ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, 06 грудня 2016 року подала касаційну скаргу (а.с.183-188). Постановою Вищого спеціалізованого суду України від 23 січня 2019 року касаційну скаргу було задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення позову ПАТ банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з комісії у розмірі 5 299 грн. 66 коп. (а.с.210-214). Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви позивача від 16 квітня 2019 року, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчі документи щодо пред'явлення рішення до примусового виконання (а.с.253).
При цьому, у відповідності до поданої заяви ОСОБА_1 , в порядку ст.432 ЦПК України, можливо встановити, що виконавче провадження на даний час не завершене. Суддя вважає зазначити, що статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку, саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв'язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки виконавчий лист виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом та, окрім того, обов'язок ОСОБА_1 (боржника) на теперішній час не є відсутнім або припиненим, а тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал