31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/3882/24 пров. № А/857/22577/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Мікули О.І., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом №453 від 18.03.2024 про відмову позивачу, матері зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди;
- зобов'язати відповідача нарахувати грошове забезпечення та додаткову винагороду позивачу, матері безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що у рішенні судом зазначено, що «Відтак, вищевказану інформацію щодо доньки зниклого безвісти військовослужбовця, її місце проживання та громадянство відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством, відповідно до абз. 3 п. 7 Порядку № 884, який на час розгляду заяви позивача від 23.01.2024 був чинним.
За таких обставин, покликання відповідача на наявність у зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 повнолітньої доньки як на підставу відмови позивачу у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди такого військовослужбовця, є необґрунтованими та безпідставними, а тому суд їх відхиляє.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , батьки зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , входять до кола осіб - членів сім'ї військовослужбовця, визначеного абз. 3-4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011- XII та абз. 1 п. 7 Порядку № 884, а відтак, мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця».
Однак, відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Постанови КМ України від 28 лютого 2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі за текстом - Інструкція № 260) визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Інструкції № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Відповідно до п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Виходячи з зазначеного, Військова частина НОМЕР_1 не має обґрунтованих підстав для виплати позивачу грошового забезпечення безвісті зниклого сина - старшого сержанта ОСОБА_2 та додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з тим, що він має повнолітню доньку - ОСОБА_4 .
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.12.2023 №337 зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з 01.12.2023.
09.01.2024 військовослужбовець ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області зник безвісти, що підтверджується сповіщенням № 11 від 22.01.2024 №1/484, адресованим ОСОБА_1 як його матері.
23.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, яка надіслана через ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідним листом від 25.01.2024 №1/597 і зареєстрована у ВЧ НОМЕР_1 за вх.№541 від 14.02.2024.
До вказаної заяви позивачем було долучено: згоду на збір та обробку персональних даних; копію паспорта ОСОБА_1 ; копію паспорта ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; заяву про відмову ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_2 ; довідки Смизької селищної ради щодо складу сім'ї; довідку з реквізитами АТ «Ощадбанк».
Листом від 18.03.2024 №453 відповідач повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (вх.№1013/1 від 02.04.2024), зміст якого в квітні 2024 року доведено до позивача, що громадянці ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошового забезпечення за безвісти зниклого сина старшого сержанта ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що він має повнолітню доньку ОСОБА_4 , яка входить в перелік осіб, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (абз. 1).
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (абз. 3-4).
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абз. 1, 2).
За змістом абз. 1, 5 п. 1-2 Постанова №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (пункт 3 Розділ ХХХ Порядку № 260).
Згідно з п. 1 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок №884), цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п.5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
За змістом абз. 1 п. 7 Порядку №884 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вказав, що абзацом 1 пункту 7 Порядку №884 чітко встановлено умову, за якої повнолітні діти мають право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця, а саме: спільне проживання з таким військовослужбовцем.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції зґясовано, що з 31.10.2006 зареєстроване місце проживання зниклого безвісти 09.01.2024 військовослужбовця ОСОБА_2 (який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №35/11-19 про зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 22.01.2024.
За вказаною адресою ОСОБА_2 проживав зі своїми батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом №35/11-19 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.01.2024 та довідками №200/02-19, №201/02-19, виданими 22.01.2024 Смизькою селищною радою.
Зареєстрований в такому ж помешканні брат військовослужбовця - ОСОБА_5 , 1978 року народження, за такою адресою фактично не проживає, що підтверджується актом від 22.01.2024 (наданим відповідачу при зверненні із заявою від 23.01.2024) та довідкою №1001/02-19, виданою 05.04.2024 Смизькою селищною радою.
Згідно з витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 14.03.2024 №00044044845 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області 20.08.2004 зареєстровано актовий запис за №129 про розірвання шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17.12.1999 Смизькою селищною радою Дубенського району Рівненської області, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази проживання ОСОБА_2 разом з повнолітньою донькою ОСОБА_4 .
При цьому, з копії паспорту типу Р серії НОМЕР_3 , виданого 02.12.2022 мером міста Кельце Республіка Польща, судом встановлено, що ОСОБА_4 є громадянкою Республіки Польща з 06.07.2022, про що свідчить відмітка «рolskiе/polish» в графі 5 «obywatelstwo/nationality» такого паспорту.
З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 (щонайменше з 06.07.2022) не проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , у тому числі й на час визнання його безвісти зниклим 09.01.2024.
Відповідно до абз. 3 п. 7 Порядку №884 Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Отже, вищевказану інформацію щодо доньки зниклого безвісти військовослужбовця, її місце проживання та громадянство відповідач мав можливість отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством, відповідно до абз. 3 п. 7 Порядку №884, який на час розгляду заяви позивача від 23.01.2024 був чинним.
За таких обставин, правильним є твердження, що покликання відповідача на наявність у зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 повнолітньої доньки як на підставу відмови позивачу у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди такого військовослужбовця, є необґрунтованими та безпідставними.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , батьки зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , входять до кола осіб - членів сім'ї військовослужбовця, визначеного абз. 3-4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII та абз. 1 п. 7 Порядку №884, а тому мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
При цьому, суд врахував ту обставину, що до заяви позивача від 23.01.2024 долучено письмову заяву батька військовослужбовця ОСОБА_3 про відмову від виплати йому грошового забезпечення його зниклого безвісти сина на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до абз. 2 п. 7 Порядку №884 у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання. Інших вимог до такої відмови, крім її письмової форми, порядок №884 не встановлює.
За таких обставин, суд підставно вважав, що позивач є єдиною особою, яка має право на одержання спірного грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмовляючи у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно відсутнього військовослужбовця, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, необґрунтовано та безпідставно, а тому позов підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі №460/3882/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. І. Мікула
Н. М. Судова-Хомюк