31 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3263/24 пров. № А/857/19275/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Затолочного В.С., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/3263/24 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Білі Стоки» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя в 1-й інстанції Каленюк Ж.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,
Фермерське господарство «Білі Стоки» (далі також ФГ «Білі Стоки», позивач) звернулося у Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08;
- зобов'язати поновити з 01 січня 2024 року реєстрацію ФГ «Білі Стоки» платником єдиного податку четвертої групи шляхом включення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ «Білі Стоки» перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Волинській області (Луцька ДПІ, Луцький район) та з 01 січня 2015 року перебувало в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи. 01 березня 2024 року позивач отримав лист ГУ ДПС у Волинській області від 22 лютого 2024 року №2257/6/03-20-04-08-06, яким його повідомлено про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік згідно з рішенням від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08. Рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 22 лютого 2024 року №3827/03-20-04-08-33062823 та ним встановлено недотримання ФГ «Білі Стоки» вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині подання в термін до 20 лютого поточного року податкової звітності, необхідної для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку (не подано до Луцької ДПІ ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318) звітність із зазначенням коду КАТОТТГ Луцької ОТГ Луцького району UA07080170000013585 - за місцем розташування земельних ділянок).
Позивач вважає рішення ГУ ДПС у Волинській області протиправним, зазначивши, що з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у встановлений строк, 20 лютого 2024 року, через електронний кабінет платника податків подав податкову звітність щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні в межах території Луцької об'єднаної територіальної громади (ОТГ) (код КАТОТТГ - UA07080170000013585) та в межах території Торчинської ОТГ Луцького району (код КАТОТТГ - UA07080270000067148), що підтверджено квитанціями №1 та №2, у яких не вказано про наявність невідповідностей (помилок) у поданій звітності. Однак через те, що у раніше поданій звітності позивачем самостійно виявлено помилку - вказано код Торчинської ОТГ замість коду Луцької ОТГ, то 22 лютого 2024 року було подано уточнюючу податкову декларацію з відповідними додатками до Луцької ДПІ ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318). Незважаючи на подані документи, відповідач не підтвердив позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.
На переконання позивача, за приписами абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Натомість відповідач спірне рішення прийняв за результатами камеральної перевірки та у зв'язку із допущеною механічною помилкою в одному із реквізитів декларації (коду КОТАТТГ), яка була самостійно виправлена господарством. При цьому рішення прийнято в день проведення камеральної перевірки, без надання можливості висловити заперечення на акт перевірки, чим не дотримано положень пункту 86.7 статті 86 ПК України на належний розгляд матеріалів перевірки.
Позивач наголосив, що підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку визначені в пункті 299.10 статті 299 ПК України, а підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку четвертої групи - у пункті 291.5-1 статті 291 ПК України. Вважає, що прийняте відповідачем за відсутності передбачених підстав та з порушенням порядку його прийняття спірне рішення підлягає скасуванню з відновленням господарству статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Волинській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Фермерське господарство «Білі Стоки» як платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.
Стягнуто на користь Фермерського господарства «Білі Стоки» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 8422,40 грн (вісім тисяч чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Не погодившись із вказаним рішенням його оскаржив в апеляційному порядку відповідач. Вважає рішення суду першої інстанції неправомірним та таким, що прийняте внаслідок неповного з'ясування судом обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Зазначає, що в порушення п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295 та п.п.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК позивачем не подано до 20 лютого 2024 року до Луцької ДПІ ГУ ДПС у Волинській області (м.Луцьк, 318 ДПІ) звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (Луцька ОТГ КАТОТТГ UА07080170000013585), відомості (довідку) про наявність земельних ділянок (додаток до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи і 2024 рік), розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання (додаток , звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік), (місцем розташування земельних ділянок).
Крім цього, вказує, що відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн не є співмірним з обсягом виконаної роботи, адже в акті виконаних робіт не зазначено час на витрачені послуги і при цьому у своїй заяві позивач не обґрунтовує співмірність витрат на правничу допомогу, а отже така сума є завищеною.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 по справі № 140/3263/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Фермерського господарства «Білі Стоки» повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ «Білі Стоки» 24 червня 2004 року зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.12-16).
Не є спірним та обставина, що ФГ «Білі Стоки» з 01 січня 2015 року перебувало в реєстрі платників єдиного податку четвертої групи та що воно є землекористувачем земельних ділянок, розташованих на території Торчинської ОТГ (КАТОТТГ UA07080270000067148) та на території Луцької ОТГ (КАТОТТГ UA 07080170000012585).
22 лютого 2024 року ГУ ДПС у Волинській області провело камеральну перевірку щодо подання/неподання ФГ «Білі Стоки» податкової звітності для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи зі складанням акта від 22 лютого 2024 року №3827/03-20-04-08-33062823 (а.с.17-19). За змістом акта камеральної перевірки ФГ «Білі Стоки» подано до 20 лютого 2024 року:
1) до ГУДПС у Волинській області (Луцький район, ДПІ 308): загальну нову звітну нову податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (№9035152067 від 20 лютого 2024 року) з КАТОТТ Торчинської ОТГ -UА07080270000067148) з додатками: відомості (довідка) про наявність земельних ділянок (№9035152149 від 20 лютого 2024 року); розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання (№9035152272 від 20 лютого 2024 року); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік (№9035052697 від 20 лютого 2024 року); звітну нову податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (№9035147553 від 20 лютого 2024 року (з КАТОТТГ Торчинської ОТГ UА07080270000067148) з додатками: відомості (довідка) про наявність земельних ділянок (№9035146800 від 20 лютого 2024 року); розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання (№9035146618 від 20 лютого 2024 року);
2) до ГУДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318): звітну нову податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з КАТОТТГ Торчинської ОТГ UА07080270000067148 (№9035142584 від 20 лютого 2024 року) з додатками: відомості (довідка) про наявність земельних ділянок (№9035142287 від 20 лютого 2024 року); розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання (№9035142335 від 20 лютого 2024 року); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік (№9035054830 від 20 лютого 2024 року).
Відповідно до висновків акта камеральної перевірки ФГ «Білі Стоки» в порушення вимог підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України не подало до 20 лютого 2024 року до Луцької ДПІ ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318) звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік за місцем розташування земельних ділянок (КАТОТТГ Луцької ОТГ UА07080170000013585) з додатками: відомості (довідка) про наявність земельних ділянок, розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання.
На підставі акта від 22 лютого 2024 року №3827/03-20-04-08-33062823 за результатами камеральної перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 про відмову у підтвердженні ФГ «Білі Стоки» статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, що є підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку (а.с.20).
Про прийняте рішення ГФ «Білі Стоки» інформоване листом ГУ ДПС у Волинській області від 01 березня 2024 року №2257/6/03-20-04-08-06 (а.с.21), яким також повідомлено, що до ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318) подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (Луцька ОТГ - КАТОТТГ UА07080170000013585) з додатками (№9036999766 від 22 лютого 2024 року) з порушенням пункту 50.1 статті 50 ПК України та що у 2024 році господарство є платником податку на прибуток.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої зазначив, що відповідач прийняв рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 разом з актом перевірки від 22 лютого 2024 року №3827/03-20-04-08-33062823 надіслано платнику одночасно, тобто, без дотримання приписів пункту 86.7 статті 86 ПК України, що є порушенням порядку прийняття рішення контролюючим органом за наслідками податкової перевірки.
Крім цього, судом першої інстанції зазначено, що ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, що також є неправомірним, оскільки пункт 299.10 статті 299 ПК України передбачає повноваження контролюючого органу щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку, а не підтвердження чи відмови у підтвердженні статусу такого платника.
Вказав, що враховуючи досліджені обставини справи можна зробити висновок про наявність достатніх підстав для висновку про протиправність рішення ГУ ДПС у Волинській області від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 та його скасування.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності з 01 січня 2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені гл. І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» р. XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України.
Пунктом 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.
Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України).
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.
Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
За змістом внесених з 01 січня 2015 року у ПК України змін, окрему четверту групу єдиного податку створено замість фіксованого сільськогосподарського податку, і основною умовою для набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Системний аналіз норм доводить, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є безстроковою. ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 814/1394/15.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 299.6 статті 299 ПК України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає вірним твердження суд першої інстанції про те, що відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність у зв'язку з допущеними помилками при заповненні обов'язкових реквізитів податкової декларації.
Крім того, слід зауважити, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття податковим органом рішення саме про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а таке анулювання, у свою чергу, вже реалізується шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Разом із цим, відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації позивача, а спірним рішення відповідач зазначив, що позивача вже виключено з реєстру платників єдиного податку четвертої групи без анулювання реєстрації, що не відповідає суті повноважень податкового органу.
Також суд зазначає, що згідно з пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем 20 лютого 2024 року, тобто в межах визначеного ПК строку, було подано загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ) - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок - до ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318 та Луцький район, ДПІ 308), з огляду на наявність у позивача земельних ділянок на території Луцької ОТГ та Торчинської ОТГ, що відображено і в акті камеральної перевірки від 22 лютого 2024 року №3827/03-20-04-08-33062823.
Предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Відповідно до абзацу другого підпункту 76.1 статті 76 ПК Україну вся податкова звітність суцільним порядком підлягає камеральній перевірці.
За висновками акта камеральної перевірки позивач не подав до Луцької ДПІ (місто Луцьк, ДПІ 318) звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (Луцька ОТГ - КАТОТТГ UА07080170000013585), відомості (довідку) про наявність земельних ділянок (додаток до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік), розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання (додаток до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік). Однак така звітність все ж була подана, однак з помилковим визначенням коду КАТОТТГ - UA07080270000067148 замість НОМЕР_1 щодо земельних ділянок Луцької ОТГ. Така помилка була виявлена позивачем та виправлена ним самостійно 22 лютого 2024 року шляхом подання уточнюючої звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з додатками (Луцька ОТГ - КАТОТТГ UА07080170000013585) (а.с.39-47), що підтверджено відповідачем у листі від 22 лютого 2024 року №2257/6/03-20-04-08-06 (а.с.21). При цьому питання щодо подання податкової звітності щодо земельних ділянок, розташованих на території Торчинської ОТГ (КАТОТТГ 11А07080270000067148), взагалі не викликало у відповідача зауважень.
Пунктами 48.1 статті 48 ПК України установлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Зазначеною нормою визначені повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 ПК України, зокрема, у разі відсутності обов'язкових реквізитів (у тому числі коду органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, якщо це передбачено формою податкової декларації).
Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За приписами пункту 49.15 статті 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.
Податковим органом не було встановлено невідповідності поданих податкових декларації вимогам статті 48 ПК України.
Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за №959/30827, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року №261; далі - Порядок №557).
Відповідно до пунктів 7, 8, 11 розділу ІІ Порядку №557 автоматизована перевірка електронного документа включає, зокрема, перевірку обов'язкових реквізитів. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
Як встановлено судом першої інстанції, квитанції №1 не містять відомостей про помилки у поданій 20 лютого 2024 року з метою підтвердження статусу платника єдиного податку на 2024 рік до ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318) звітності, а квитанції №2 навпаки вказують про прийняття звітності (а.с.24-27).
ФГ «Білі Стоки» самостійно виявило допущено помилку на титульному аркуші звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (рядок 9) в частині зазначення коду КОТАТТГ (вказано код Торчинської ОТГ замість коду Луцької ОТГ) (а.с.28), у той час коли в додатку 1 до декларації (відомість про наявність земельних ділянок), який є невід'ємною частиною декларації (а.с.32), у графі 10 для всіх земельних ділянок вказано код КОТАТТГ - код Луцької ОТГ ( НОМЕР_2 ), що вочевидь є свідченням механічної помилки при заповненні звітності та не свідчить про її неподання у встановлений строк - до 20 лютого 2024 року.
22 лютого 2024 року до ГУ ДПС у Волинській області (місто Луцьк, ДПІ 318) за місцем розташування земельних ділянок позивач подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік із зазначенням коду КАТОТТГ Луцької ОТГ - UA07080170000013585 разом з додатками до неї - відомості (довідка) про наявність земельних ділянок, розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання (а.с.39-47).
Проте, ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (а.с.98).
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що таке рішення є неправомірним, оскільки пункт 299.10 статті 299 ПК України передбачає повноваження контролюючого органу щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку, а не підтвердження чи відмови у підтвердженні статусу такого платника.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що передбачена податкова звітність все ж була прийнята 20 лютого 2024 року, тому виходячи із системного аналізу приписів статей 298-299 ПК України відсутні підстави стверджувати про настання умов для анулювання ліцензії згідно з підпунктом 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України (яким передбачено можливість анулювання статусу платника єдиного податку четвертої групи у випадку неподання звітності взагалі).
Отже вірним є висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджено протиправність рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, водночас як і підтверджено те, що позивачем дотримано вимоги передбачені як підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України так і підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, тому, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 22 лютого 2024 року №473/АП/03-20-04-08 щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік та для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Фермерське господарство «Білі Стоки» як платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Разом з тим суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду першої інстанції надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 01 березня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Андрія Сохацького» (далі - Адвокатське бюро) та ФГ «Білі Стоки» (а.с.97-98), акта виконаних робіт (надання послуг) від 25 березня 2024 року №25/03 (а.с.99), платіжної інструкції від 07 березня 2-24 року №3874 про оплату послуг правничої допомоги (а.с.100).
Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 01 березня 2024 року вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро, визначається виходячи із кількості витраченого Адвокатським бюро часу (годин) виконання таких послуг, при цьому вартість однієї години роботи становить 3000,00 грн.
Відповідно до акта виконаних робіт (надання послуг) від 25 березня 2024 року №25/03 Адвокатським бюро надано такі послуги: робота з клієнтом з приводу надання необхідних документів для підтвердження обставин справи; обговорення та визнання правової позиції, надання консультацій щодо супроводу судової практики - 15 хв; вивчення та правовий аналіз наданих клієнтом документів - 30 хв; вивчення та аналіз акта камеральної перевірки та рішення про скасування реєстрації платника єдиного податку - 30 хв, аналіз та визначення положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства в аналогічних спорах - 30 хв, підготовка адміністративного позову - 2 год 30 хв, підготовка попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат - 5 хв; завантаження в систему Електронного суду адміністративного позову з додатками та надсилання сторонам та суду - 10 хв, а всього 4 год.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із принципу співмірності та розумності судових витрат, врахував конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, та вважав за доцільне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції у розмірі 6000,00 грн. Проте апеляційний суд зазначає, що зазначені докази про підстави надання адвокатом правничої допомоги позивачу у адміністративній справі № 140/3263/24 у сукупності із фактичними обставинами, встановленими у ході апеляційного розгляду, дають належні правові підстави для висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в цій частині, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, проте в частині розподілу судових витрат колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити частково.
Змінити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/3263/24, змінивши у пункті 4 резолютивної частини розмір судових витрат, які стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фермерського господарства «Білі Стоки» з 6000,00 грн на 2000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/3263/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. С. Затолочний
Т. В. Онишкевич