Єдиний унікальний номер 205/2142/24
Номер провадження 1-кс/205/276/25
28 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні № 42022042000000074 від 11.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України,
19.03.2025року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП№1 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 про примусове відібрання біологічних зразків, а саме букального епітелію у підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42022042000000074 від 11.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в провадженні СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42022042000000074 від 11.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України. ОСОБА_5 є підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні, його дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України, а саме катування, тобто умисне діяння спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, з метою покарати її за її дії, у вчиненні яких вона підозрюється, вчинені групою осіб без попередньої змови, та за ч.1 ст.28,ч.2 ст.146 КК України, а саме у незаконному позбавленні волі людини, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань , вчиненому групою осіб без попередньої змови. Потерпілим в вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_6 .
З посиланням на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» - якою передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація: 1) осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду- слідчий вважає, що необхідно провести примусове відібрання біологічних зразків, а саме букального епітелію у підозрюваного ОСОБА_5 , для проведення молекулярно-генетичної експертизи , для подальшого внесення відомостей до Електронного реєстру геномної інформації людини.
28.02.2025р. прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , винесено постанову про відібрання біологічних зразків, а саме букальних епітелій у підозрюваного ОСОБА_5 . Підозрюваний відмовився від надання біологічних зразків, в зв'язку з чим слідчий звернувся з зазначеним клопотанням до слідчого судді.
Слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 до суду не з'явились, надали заяви в яких клопотання підтримали , просили його розглянути без їх участі та задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , надав до суду заяву про розгляд клопотання слідчого без його присутності та підозрюваного ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання слідчого, погоджене з прокурором про відібрання біологічних зразків і просив відмовити у його задоволенні з посиланням на ст.ст.242-245 КПК України, та з зазначенням того, що слідчим порушена процедура передбачена процесуальним законодавством.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані матеріали до нього, ознайомившись з письмовими запереченнями захисника підозрюваного ОСОБА_5 , вважає, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Відповідно до ст.8 КПК України - кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно ст.ст. 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Згідно ст.91 КПК України- у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.
Згідно ч.1 ст.93 КПК України- збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
В клопотанні слідчий просить надати дозвіл на примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_5 .
Частиною 3 ст.245 КПК України передбачено, що відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Згідно ст.132 ч.1,2,3,4,5 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі і тимчасовий доступ до речей і документів. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Слідчий суддя вважає, що аналіз п.5,6 ч.2 ст.160 КПК України у взаємозв'язку з ч.5 ст.163 КПК України встановлює, що сторона обвинувачення повинна довести слідчому судді ,що наявність достатніх підстав вважати, що ці примусово відібрані біологічні зразки у підозрюваного самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Тобто, обставини регламентовані ч. 5 ст. 163 вказаного Кодексу в силу норм його ст.ст. 22, 26 підлягають доказуванню заявником.
Слідчий в своєму клопотанні про надання дозволу на примусове відібрання біологічних зразків на обгрунтування підстав посилається на п.1ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», та надає постанову про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи від 12.03.2025року.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» - молекулярно-генетична експертиза (дослідження) біологічного матеріалу, відібраного в порядку, передбаченому частинами другою та третьою статті 7 цього Закону, для встановлення геномної інформації з метою її державної реєстрації проводиться суб'єктами, до компетенції яких відповідно до законодавства України належить проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими суб'єктами покладених на них завдань.
Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України - експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Таким чином, експертиза проводиться якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Згідно ст..1 Закону України «Про судову експертизу» - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно ст..3 Закону України «Про судову експертизу» - судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Згідно ст..13 Закону України «Про судову експертизу» - незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
1) подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи
Слідчим надано до суду копію постанови від 12.03.2025 року про призначення судово молекулярно-генетичної експертизи , але зазначена постанова не містить ознаків того, що вона направлена до експертної установи та прийнята нею- відсутній штапм установи, вхідна реєстрація. Також, до матеріалів клопотання про примусове відібрання біологічних зразків не додано жодного клопотання експерта стосовно проведення експертизи.
Стосовно відібрання біологічних зразків для цілей формування Електронного реєстру геномної інформації -слідчий суддя звертає увагу на наступне.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» чітко визначені принципи державної реєстрації геномної інформації , а саме - державна реєстрація геномної інформації проводиться з дотриманням прав і свобод людини і громадянина та відповідно до таких основних принципів: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; гуманізму; конфіденційності, у тому числі захищеності персональних даних.
Статтею 4 зазначеного Закону передбачена мета державної реєстрації геномної інформації , а саме 1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;
2) розшуку осіб, зниклих безвісти;
3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини;
4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Таким чином, геномна інформація відноситься до персональних даних про особу, яка підлягає особливому порядку обробки та відповідним гарантіям захисту , а саме: ст.7 Закону України «Про захист персональних даних», ст.6 Конвенції Ради Європи №108 Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ст.9 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС)2016/679 від 28.04.2016року про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільних рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС.
Слідчий суддя вважає,що Закон України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» розмежовує добровільну і обов'язкову державну реєстрацію геномної інформації людини. Примусове відібрання біологічних зразків у особи для обов'язкової державної реєстрації геномної інформації, для цілей формування Електронного реєстру геномної інформації людини, чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено. Процесуальний закон унормовує лише порядок примусового відібрання зразків для забезпечення доказування у відповідності до положень ст.ст.91,93 КПК України.
З наведеного слідує, що слідчим та прокурором не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення кримінального провадження шляхом примусового відібрання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_5 , та такий ступінь втручання в права, свободи та інтереси підозрюваного не виправдовує потреб досудового розслідування, та фактично буде застосований з іншою метою, яка є відмінною від досягнення завдань кримінального провадження, а відноситься до питань кримінальної реєстрації.
Керуючись ст.ст. 160-166,241-244 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні № 42022042000000074 від 11.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 02 квітня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1