Справа № 620/7490/24 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.
31 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01 лютого 2024 року №254150024652 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи в органах державної податкової служби з 03 липня 1990 року по 13 жовтня 2014 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 26 січня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону У країни "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723- ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Північного офісу Держаудитслужби від 22 січня 2024 року №26-17-27/14 та від 22 січня 2024 року №26-17-27/15.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 01 лютого 2024 року №254150024652 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723- ХІІ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи в органах державної податкової служби з 03 липня 1990 року по 13 жовтня 2014 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 26 січня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону У країни "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723- ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Північного офісу Держаудитслужби від 22 січня 2024 року №26-17-27/14 та від 22 січня 2024 року №26-17-27/15;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач - ГУ ПФУ в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначив про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області лише прийнято від позивача документи та направлено останньому копію рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області від 01 лютого 2024 року №254150024652, порушень прав позивача допущено не було, а тому суд першої інстанції безпідставно зобов'язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи та призначити пенсію державного службовця.
Звернув увагу суду на те, що посади працівників органів державної податкової служби, які мали спеціальні звання, не були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до 03 жовтня 2013 року.
Також зазначив про передчасність позовних вимог щодо врахування наданих позивачем довідок та визначення відсоткового розміру пенсії.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 31 серпня 2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (а.с.19).
26 січня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (а.с.18).
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області від 01 лютого 2024 року №254150024652 відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ оскільки з 03 липня 1990 року по 14 квітня 2023 року остання працювала на посадах, що реалізують державну податкову політику та за які присвоюються спеціальні звання, водночас посадовим особам контролюючих органів згідно з ст. 343.1 ПК України присвоюються спеціальні звання і ці посади не належать до посад віднесених до категорії державної служби (а.с. 16-17).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач з 03 серпня 1990 року по 13 жовтня 2014 року безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) позивача, що складає більше двадцяти років, підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону " №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 січня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08 березня 2024 року №3752-2255/Б-02/8-2500/24, останнє зазначає про те, що проаналізувавши записи трудової книжки ОСОБА_1 вона не права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки не виконані умови порядку №622 (станом на 01 травня 2016 року відсутній стаж (і 20 і 10 років) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України (а.с. 19-21).
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт наголосив, що посади працівників органів державної податкової служби, які мали спеціальні звання, не були віднесені до відповідних категорій державних службовців до 03 жовтня 2013 року, що не враховано судом першої інстанції.
Відповідно до копій трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18 серпня 1980 року та НОМЕР_1 від 04 вересня 2005 року ОСОБА_1 працювала з 03 липня 1990 року по 13 жовтня 2014 року на різних посадах у податкових органах, зокрема:
- згідно з записом №16 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18 серпня 1980 року ОСОБА_1 08 липня 1994 року прийняла присягу державного службовця;
- наказом від 03 лютого 1998 року №10 позивачу присвоєно персональне звання "радник податкової служби ІІІ рангу";
- наказом від 25 жовтня 2000 року №263 позивачу присвоєно спеціальне звання "радник податкової служби ІІ рангу", 01 листопада 2002 року присвоєно чергове спеціальне звання;
- наказом від 31 травня 2013 року №23-0/с позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця;
- наказом від 27 грудня 2013 року №231-о присвоєно спеціальне звання "радник податкової та митної справи І рангу";
- наказом від 13 травня 2016 року №170-о ОСОБА_1 присвоєно 4 ранг державного службовця відповідно до співвідношення між рангами державних службовців та спеціальними званнями;
- з 01 травня 2019 року присвоєно черговий 3 (третій) ранг державного службовця згідно наказу від 26 квітня 2019 року №330-о (а.с. 23-40).
Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".
Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку обчислення стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 року №258 затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби, серед яких, зокрема, визначено такі спеціальне звання як: "радник податкової служби ІІІ рангу", "радник податкової служби ІІ рангу". Вказані спеціальне звання були присвоєні позивачу 03 лютого 1998 року та 01 листопада 2000 року відповідно (а.с. 30).
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року №1169 "Питання присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів державної податкової служби" позивачу присвоєно 01 січня 2014 року спеціальне звання "радник податкової та митної справи І рангу" (а.с. 36).
У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Додатком 6 до Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання "радник податкової та митної справи І рангу", який присвоєно позивачу 01 січня 2014 року, прирівнюється до 2 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Вказані висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №586/965/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а, від 18 березня 2021 року справі №500/5183/17.
Крім того, відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, оскільки позивач з 03 липня 1990 року по 13 жовтня 2014 року безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) позивача, підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період проходження служби у податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби,
Щодо висновків суду про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 26 січня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону У країни "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723- ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Північного офісу Держаудитслужби від 22 січня 2024 року №26-17-27/14 та від 22 січня 2024 року №26-17-27/15, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції станом на час подання заяви про перерахунок пенсії (26 січня 2024 року) позивач отримувала пенсію відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1057-IV.
26 січня 2024 року позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перехід на пенсію за віком згідно з пунктами п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18 та Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21 та від 09 квітня 2024 року у справі №560/9407/22.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач має понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, внаслідок чого набула права на пенсію державного службовця на підставі п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Ураховуючи, що позивач після призначення пенсії за віком продовжувала працювати на державній службі до 26 січня 2024 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із урахуванням наданих нею довідок.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 січня 2025 року по справі №560/2123/24.
Щодо доводів апелянта, про те, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи та призначити пенсію державного службовця, оскільки оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №580/6600/24, задовольняючи касаційну скаргу фізичної особи в подібних правовідносинах, дійшов висновку про необхідність зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головним управлінням Пенсійного Фонду України в якому пенсіонер перебуває на обліку.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5).
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6).
Отже враховуючи вищевикладене, доводи апелянта не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку