Справа № 320/31818/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
31 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 серпня 2023 року № 104250016552 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII із зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи.
Відповідач зазначає про те, що ним обґрунтовано не враховано період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю згідно витягу від 31 липня 2023 року № 15.2-031200 з 26 квітня 1986 року по 26 червня 1989 року, оскільки вказаний період проживання перетинається з періодом навчання з 01 вересня 1985 року по 26 червня 1989 року згідно диплому НОМЕР_1 в Житомирському музичному училищі та періодом роботи з 02 вересня 1987 року по 31 травня 1989 року в Житомирській музичній школі №3.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданого міським відділом № 1 Білоцерківського МУ РУ МВС України в Київській області (а. с. 10-12).
ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 р що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (категорія 4) (а. с. 27).
10 серпня 2023 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 серпня 2023 року № 104250016552 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки не підтверджено проживання або роботу у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.
Згідно даного рішення загальний страховий стаж позивача становить 37 років 5 місяців 2 дні. До загального страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 , тому що такий перетинається з періодом роботи (до надання уточнючої довідки). Також повідомлено, що згідно наданих документів про період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, підтверджений період проживання становить 03 роки 6 місяців 5 днів (з 26 червня 1989 року по 31 грудня 1992 року), що не дає права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ. Не враховано період проживання згідно витягу № 15.2-031200 від 31 липня 2023 року з 26 квітня 1986 року по 26 червня 1989 року, тому що цей період проживання перетинається з періодом навчання з 01 вересня 1985 року по 26 червня 1989 року згідно диплому НОМЕР_1 в Житомирському музичному училищі та періодом роботи з 02 вересня 1987 року по 31 травня 1989 року в Житомирській музичній школі № 3 (а. с. 15-16).
Таким чином, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, тому що не підтверджено проживання або роботу у зоні посиленого радіологічного контролю за умови станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_3 , підтверджує той факт, що останній з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01 січня 1993 року постійно проживав у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28 лютого1991 року (далі - Закон № 796-XII).
Положеннями частини третьої статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Статтею 11 Закону № 796-XII, на час видачі позивачу посвідчення 23 серпня 1993 року, було закріплено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів.
Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать діти, у яких доза опромінення щитовидної залози перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно частин першої та другої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому, згідно примітки до вказаної частини статті 55 Закону щодо 2 років - початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Приписи частин першої, третьої та четвертої статті 65 Закону № 796-XII визначають, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 (далі - Порядок № 501), який був чинний на моменту видачі позивачу посвідчення у серпні 1994 року, визначав правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 2 Порядку № 501 було передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-12 (у редакції від 19 грудня 1991 р. із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.), іншими актами законодавства України.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
За приписами пункту 10 Порядку № 501 видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання. Умовою видачі громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, є довідка встановленого зразка (додаток № 7).
Відповідно до абзацу 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судовою колегією враховується, що на підставі аналізу неведених вище норм Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2018 року у справі № 398/3389/16-а (2-а/398/186/16), від 11 грудня 2018 року у справі № 750/4895/17, від 18 березня 2020 року у справі № 381/5143/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 287/79/17-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 572/1921/17, від 15 січня 2021 року у справі № 520/7846/17, від 22 червня 2022 року у справі № 362/1209/17, зробив висновок, що єдиним документом, що підтверджує статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
З урахуванням зазначеної вище практики Верховного Суду судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що за правилами статті 14 Закону № 796-XII до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
В той же час, враховуючи приписи Порядку № 22-1, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Тобто наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23.
Також, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач у 1985 році вступив до Житомирського музичного училища ім. В.С. Косенка, в якому навчався до 1989 року (Диплом НОМЕР_1 , а. с. 25). 02 вересня 1987 року позивач почав працювати на посаді педагога в Житомирській музичній школі, де працював по 31 травня 1989 рік (трудова книжка НОМЕР_4 , а. с. 24).
Отже із змісту указаних вище документів та встановлених обставин випливає, що з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та станом на 31 липня 1986 року позивач проходив навчання у м. Житомирі, у зоні посиленого радіологічного контролю не проживав та не працював, а тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки.
За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на те, що встановлення позивачу 4 категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, за відсутності інших підтверджуючих документів не свідчить про факт постійного проживання або постійної роботи чи проживання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії до 31 липня 1986 року, судова колегія приходить до висновку про передчасність висновку суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись статтями 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку