01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Ковалевська Л.М.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
31 березня 2025 року Справа № 381/5385/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною та скасування постанови про
адміністративне правопорушення
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову №2065 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 04.11.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
31.12.2024 через систему «Електронний суд» адвокатом Вдовиченко В.О., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 до Фастівського суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення по вирішенню питання про судові витрати у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Звертаючись до суду з даною заявою адвокат зазначав, що є необхідність у вирішенні питання про судові витрати з приводу чого ухвалити додаткове рішення, оскільки таке питання під час судового розгляду вирішено не було, проте Позивачкою було зроблено заяву відповідно до ст. 139 КАС України до ухвалення судового рішення по суті справи.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року заяву адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.
Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ані у позовній заяві, ані у будь-якій іншій заяві, яка могла би бути подана протягом строків, встановлених частини другої статті 262 КАС України (або до закінчення розгляду справи), Позивачка не повідомила про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у справі, як того вимагає частина сьома статті 139 КАС України.
Також судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 та правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалах від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи, що нею дотримано порядок та строки звернення із відповідною заявою, що визначені ч.7 ст. 139 та ч.3 ст.143 КАС України, а суд першої інстанції мав всі правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
При цьому Апелянтка, посилаючись на ч. 7 ст. 139 КАС України, зазначає, що докази понесення витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про не відповідну заяву.
Також ОСОБА_1 покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.10.2021 у справі №620/2936/20.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо розподілу заявлених ним судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 та від 04.03.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Обставини, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження судових витрат представник Позивачки до заяви додав копії наступних документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт від 26.12.2024 відповідно до якої Позивачка оплатила адвокату Вдовиченко В.О. 5000 грн. за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги, копії квитанцій до прибуткового касового ордера б/н від 12.11.2024, б/н від 26.12.2024.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з частин третьої та п'ятої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивачка у позовній заяві просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відповідача судові витрати, понесені з розглядом справи.
Разом з тим, усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів відзначає, що Позивачка у позовній заяві також зазначила, що підтвердження понесених витрат буде надано суду в межах строків, передбачених ст. 143 КАС України.
Отже, Позивачкою дотримано порядок подання заяви про відшкодування судових витрат, що передбачений ч.7 ст. 139 КАС України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, докази понесення нею витрат на правничу допомогу було подано 31.12.2024 - через три дні з дня ухвалення рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, тобто з дотриманням п'ятиденного строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України.
Також колегія суддів вважає помилковим врахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, викладені у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, оскільки вони не є релевантними до справи, що розглядається.
Так, касаційний суд, висловлюючи відповідні висновки у справі №340/4492/22, виходив з того, що до ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи позивач не здійснював будь-яких заяв/клопотань про намір скористатися правом на подання доказів для підтвердження заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Натомість у справі, що переглядається, Позивачка зробила відповідну заяву, що було встановлено судом апеляційної інстанції вище.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та наявність правових підстав для направлення справи для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Фастівського міськрайонного суду Київської області
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 31 березня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев