Справа № 620/2891/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Сергій КЛОПОТ
Іменем України
31 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Інформаційного агентства, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, і затвердженого Наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018.
- зобов'язати Інформаційне агентство нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 в розмірі місячного грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не нарахування та не виплата Інформаційним агентством ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, і затвердженого Наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018, є протиправною та порушує його права і соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що відбулося переміщення позивача з одного населеного пункту м. Чернігів до іншого населеного пункту м. Київ, тому наявні підстави для виплати підйомної допомоги.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу в Інформаційному агентстві з 29.12.2018 на посаді спеціального кореспондента групи спеціальних кореспондентів інформаційної редакції Інформаційного агентства, територіальне розміщення групи за адресою АДРЕСА_1 (збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до Статуту Інформаційного агентства, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17 грудня 2018 року № 633.
31 грудня 2023 року відповідно до наказу начальника Інформаційного агентства від 31.12.2023 № 306 у зв'язку із скороченням займаної посади (введення нового штату) Позивача було звільнено з займаної посади, залишено в списках особового складу Інформаційного агентства та на всіх видах забезпечення у м. Київ, знято з усіх видів забезпечення в м. Чернігів. При цьому Позивача не було переведено до іншої військової частини та не було призначено на іншу посаду в Інформаційному агентстві.
Позивачу, на підставі його рапорту (вх. № 25/р від 08.01.2024) та наказу начальника Інформаційного агентства від 09.01.2024 № 7, була надана відпустка за сімейними обставинами відповідно до пункту 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на 2 (дві) доби з 09 січня по 10 січня 2024 року.
З 10 січня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в м. Чернігів, що підтверджується листом командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) від 11.01.2024 №1169/60 та наказом начальника Інформаційного агентства від 11.01.2024 № 8.
Позивач прибув зі стаціонарного лікування в м. Чернігів 18 січня 2024 року, що підтверджується копією виписного епікризу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) від 17.01.2024 № 174/25 та наказом начальника Інформаційного агентства від 18.01.2024 № 13.
У той самий день відповідач продовжив лікування вдома на 5 (п'ять) днів, що підтверджується копією виписного епікризу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) від 17.01.2024 № 174/25 та наказом начальника Інформаційного агентства від 18.01.2024 № 13.
23.01.2024 позивача було виключено із списків особового складу Інформаційного агентства відповідно до наказу начальника Інформаційного агентства від 23.01.2024 № 17 та призначено старшим офіцером служби зв'язків з громадськістю регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 ) відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 січня 2024 року № 12.
Вважаючи протиправною бездіяльність Інформаційного агентства щодо не нарахування та не виплаті позивачу підйомної допомоги відповідно до п. 1 ч. 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, і затвердженого Наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що Інформаційне агентство не змінювало місце постійної дислокації, позивач не був призначений на нову посаду в іншу військову частину та не був зарахований на навчання терміном більше шести місяців.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Частина третя статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає: « 3. При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм випла чується: 1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби; 2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.»
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 (далі - Порядок) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби, виплачується у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина).
Відповідно до частини другої Порядку право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
З матеріалів справи встановлено, що Інформаційне агентство не змінювало місце постійної дислокації, позивач не був призначений на нову посаду в іншу військову частину та не був зарахований на навчання терміном більше шести місяців.
Крім того, з моменту звільнення позивача із займаної посади із залишенням в списках особового складу Інформаційного агентства 31.12.2023, до моменту виключення із списків особового складу Інформаційного агентства відповідно до наказу начальника Інформаційного агентства від 23.01.2024 № 17 більшість часу позивач перебував в м. Чернігові у відпустці за сімейними обставинами та на лікуванні.
Слід звернути увагу, що у відповідь на запит Інформаційного агентства отримано копії атестатів ОСОБА_1 , на підставі яких, військовослужбовця було зараховано на забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 . Зокрема, атестат на продовольство виданий військовою частиною НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) від 22.01.2024, речовий атестат виданий військовою частиною НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), атестат РАО виданий військовою частиною НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024.
Вказані документи підтверджують обставини, що військовослужбовець ОСОБА_1 отримав атестати у військових частинах у АДРЕСА_2 , де стояв на забезпеченні, та в подальшому на підставі зазначених атестатів зарахований на забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 .
У місті Київ військовослужбовець на забезпечення не зараховувався.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затвердженого наказом МОУ №45 від 05.02.2018, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат. У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Тобто, зазначені обставини доводять факт, що у період перебування у списках Інформаційного агентства з 31.12.2024 до 23.01.2024 у нього не могло виникнути права на підйомну допомогу, він не змінював населений пункт, його підрозділ не переїхав на нове місце служби у складі військової частини, позивач не вставав на забезпечення у новому місці, позивач не приймав посаду та не приступав до виконання посадових обов'язків.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не виникало правових підстав на отримання, а у відповідача на виплату підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Здійснення таких виплат всупереч встановленому статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45, можуть вважатись протиправним діянням з боку посадових осіб Збройних Сил України і тягнути за собою передбачену законом юридичну відповідальність для таких посадових осіб.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова