Справа № 620/10090/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Наталія БАРГАМІНА
Іменем України
31 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.10.2022 за шість місяців;
- зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.10.2022 за шість місяців:
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні;
- стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19357,16 грн. з відрахуванням зборів, податків та інших обов'язкових платежів з вказаної суми.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області не є належним відповідачем у даній справі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, наказом від 13.10.2022 № 409 був виключений з кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення з 13.10.2022.
Позивачу 13.05.2024 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 620/1330/23 перераховано компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 54 265,05 грн (до відрахування зборів, податків та інших обов'язкових платежів - 67 410,00 грн).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що з позивачем не було проведено повного розрахунку при звільненні, а виплату позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки відповідачем було проведено 13.05.2024.
При цьому, суд не прийняв до уваги посилання представника відповідача, що виплата грошового забезпечення здійснювалась не Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, а 2 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Чернігівській області, оскільки позивача було виключено з усіх видів забезпечення саме наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, а рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 620/1330/23 було зобов'язано відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина третя статті 308 КАС).
Отже, визначені КАС межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 580/4684/22 Верховний Суд наголосив, що закріплений у КАС принцип диспозитивності вимагає повного врахування змісту апеляційної скарги; тобто слід виходити не лише з того, в якій частині оскаржується рішення суду, а й з підстав, за яких особа, що подала скаргу, просить скасувати чи змінити рішення.
Відповідач у поданій скарзі наголошує виключно на тому, що він не є особою, яка має відповідати за цим позовом. Тому, у даному апеляційну провадженні суд апеляційної інстанції має перевірити саме ці обставини.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини першої статті 2 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За визначенням частини першої статті 4 КАС позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду ; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Вжитий у цих процесуальних нормах термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Отже, ключовими обставинами, які визначають певного суб'єкта як відповідача в адміністративному судочинстві є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у чітко визначених правовідносинах, у яких були порушені права, свободи та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У справі, що розглядається, позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Так, відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, згідно вказаної норми, обов'язок з виплати відшкодування за час затримки розрахунку покладений на роботодавця.
Відповідно до пунктів 44, 61 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 рішення про прийняття кандидатів на службу цивільного захисту (направлення на навчання до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або його відокремленого структурного підрозділу) приймає керівник (начальник) органу чи підрозділу цивільного захисту, який має право призначати на посади.
Особи рядового і начальницького складу призначаються на посади, які передбачені штатами (штатними розписами) органів чи підрозділів цивільного захисту, наказами по особовому складу відповідних керівників (начальників) згідно з номенклатурою посад.
Зважаючи на те, що позивача звільнено з посади начальника 2 державному пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, то саме Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області є роботодавцем позивача у розумінні викладених вище норм.
Посилання скаржника на те, що грошове забезпечення виплачується за місцем постійної служби, не змінює згаданого статусу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області у спірних правовідносинах.
Окрім того, як вірно вказав суд першої інстанції, саме наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 13.10.2022 № 409 вирішене питання виплати грошового забезпечення позивача при звільненні. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 у справі № 620/1330/23 саме Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області зобов'язано виплатити кошти згідно статті 116 КЗпП, а також саме Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області здійснило виплату цих коштів згідно наказу від 10.05.2024 № 155.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на те, що він не є належним органом, який має відповідати за даним позовом.
Інших доводів щодо помилковості оскаржуваного рішення суду апеляційна скарга не містить.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова