Справа № 640/22526/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
31 березня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2019 №530/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 »;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку та повністю відновити правове становище фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яке існувало до прийняття рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.06.2019 №530/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що 28.02.2018 ФОП ОСОБА_1 подано Розрахунок за грудень 2017 року №42875, відповідно до якого самостійно нараховано до сплати податок на додану вартість у сумі 1938 грн. При цьому, відповідно до даних ІК платника, по рахунку за кодом НОМЕР_2 зазначена сума нарахована, проте не сплачена платником. Відповідно до платіжного доручення №2 від 23.02.2018 ФОП ОСОБА_1 сплатила суму 1938 грн. на рахунок НОМЕР_3 , проте повинна була сплатити на рахунок НОМЕР_4 . Тому сплачений ФОП ОСОБА_1 23.02.2018 платіж в сумі 1938 грн обліковується як "платежі до з'ясування". З заявою про перерахунок коштів на відповідний рахунок ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві не зверталася.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 07 листопада 2024 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.03.2017 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем з єдиним та основним видом діяльності за кодом КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права на спрощеній системі оподаткування: третя група єдиного податку з відсотковою ставкою 5% доходу.
На підставі зовнішньоекономічного договору від 01.12.2017 №124 нерезидентом ТОВ «СБХ» надано ФОП ОСОБА_1 юридичні послуги на суму 300 (триста) Євро.
28.02.2018 ФОП ОСОБА_1 подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який зареєстрований контролюючим органом на №42875 та у якому відображено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1938 грн., яке виникло у зв'язку із отриманням позивачем послуг за зовнішньоекономічним договором від 01.12.2017 №124.
Відповідно до платіжного доручення від 23.02.2018 №2 ФОП ОСОБА_1 сплачено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1938 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 за кодом платежу 14060400 "ПДВ з імпорту послуг". Проведення такого платежу також підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку.
Головне управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої складено акт від 13.06.2019 №424/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 .
В акті від 13.06.2019 №424/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України) -наявний податковий борг по сплаті ПДВ в сумі 1938 грн податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів станом на 01.06.2019.
Акт від 13.06.2019 №424/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 направлено позивачем за адресою АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Наразі, поштове відправлення повернулось не врученим із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 26.06.2019 №530/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ».
Рішення від 26.06.2019 №530/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 направлено позивачем за адресою АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, поштове відправлення повернулось не врученим із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Вважаючи протиправними рішення від 26.06.2019 №530/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 , позивач вернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).
Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Відповідно до підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;
7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);
8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»:
- щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;
- щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.
На виконання вимог пункту 8 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та у строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З огляду на аналіз наведених вище норм, колегія суддів констатує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлення за результатами останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийняте з огляду на висновок контролюючого органу про наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів станом на 01.06.2019, а саме боргу по сплаті податку на додану вартість в сумі 1938 грн.
Так, за позивачем рахується заборгованість зі сплати податку по платежу 14010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 1938 грн.
Як було встановлено раніше, за твердження контролюючого органу, вказаний борг рахується за позивачем у зв'язку із тим, що відповідно до платіжного доручення №2 від 23.02.2018 ФОП ОСОБА_1 сплатила суму 1938 грн на рахунок НОМЕР_3 , проте повинна була сплатити на рахунок НОМЕР_4 . Таким чином сплачений ФОП ОСОБА_1 23.02.2018 платіж в сумі 1938 грн обліковується як "платежі до з'ясування". Із заявою для належного зарахування вказаного платежу позивач не зверталася. Отже, оскільки, сума податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1938 грн виникла у зв'язку із імпортом позивачем послуг на територію України, така сума підлягала перерахуванню позивачем до бюджету на рахунок 31114033700002, за кодом платежу 14060400, призначенням платежу - Податок на додану вартість із імпортованих на територію України робіт, послуг.
Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до платіжного доручення від 23.02.2018 №2 ФОП ОСОБА_1 сплачено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1938 грн на розрахунковий рахунок 31114033700002 за кодом платежу 14060400 "ПДВ з імпорту послуг".
При цьому, колегія суддів зауважує, що з урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі №826/6059/13-а, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №813/676/17, від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 14.05.2018 у справі №813/2747/16, від 17.01.2018 року у справі №2а-2686/09/2670, від 28.05.2019 у справі №826/24675/15, від 06.10.2020 у справі №804/14569/15, від 18.12.2020 у справі № 822/5450/15, від 01.04.2021 у справі № 810/3355/17, від 27.05.2021 у справі № 140/2192/19, помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов'язку.
Колегією суддів враховується, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 №594/6882 (далі - Положення №122), єдиний казначейський рахунок це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Згідно із пунктом 2.1 розділу 2 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів на інтегрованій картці платника податку.
Отже, якщо податок був перерахований до бюджету вчасно та в повному обсязі, то обов'язок платника податків щодо сплати такого податку виконаний належним чином.
Окрім того, судом першої інстанції правильно враховано доводи позивача про те, що у разі наявності у неї податкового боргу, відповідач на виконання пунктом 59.1 статті 59 ПК України контролюючий орган зобов'язаний був надіслати податкову вимогу про сплату відповідного податкового боргу. Однак, матеріали справи не містять відповідної податкової вимоги.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що позивачем належним чином виконано податковий обов'язок зі сплати податкового зобов'язання ПДВ у розмірі 1938 грн., що виникло у зв'язку із імпортом позивачем послуг на територію України на підставі зовнішньоекономічного договору від 01.12.2017 №124.
Водночас, відповідач безпідставно обліковує сплачені позивачем кошти як "платежі до з'ясування", а також податковий борг позивача на відповідну суму за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».
Отже, обліковування за позивачем податкового боргу станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів станом на 01.06.2019 у сумі 1938 грн, а отже й анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, зумовлені виключно помилкою відповідача. Вказана помилка контролюючого органу не може зумовлювати негативні наслідки для позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування спірного рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26.06.2019 №530/26-15-13-21-26/3062315869 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ».
З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно зобов'язано ГУ ДПС у місті Києві поновити з 30.06.2019 реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи із ставкою податку 5% від доходу.
Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 31.03.2025р.)