Справа № 465/1831/24
Провадження 2-а/465/38/25
Іменем України
01.04.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся в суд із позовною заявою про скасування постанови серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, 01.03.2024 року приблизно о 05:02 в м. Луцьк по вул. Кравчука, 39, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «Peugeot 5008», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 (рух механічних транспортних засобів заборонено), а саме здійснив рух в зону дії знаку, чим порушив п. 8.4.в. ПДР - порушення вимог заборонних знаків, що є правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року, підлягає скасуванню.
Зазначає, що 01.03.2024 року о 05:02 год. він, керуючи транспортним засобом «Peugeot 5008», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений інспектором Управління патрульної поліції у Волинській області - лейтенантом поліції Оніщенко Оленою Сергіївною у м. Луцьк по вул. Кравчука, 39. Інспектором поліції складено постанову у зв'язку з проїздом позивача під знак, який забороняє проїзд механічних транспортних засобів. Проте, не було враховано виключення щодо п. 8.4.в ПДР, а саме те, що дія вказаного знаку не поширюється на випадки перевезення пасажира з інвалідністю. Про цей факт позивач відразу повідомив інспектора. Його пасажир ОСОБА_2 , 2003 р.н., пред'явив посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.10.2022 року про те, що він є інвалідом 2-ї групи з дитинства. Однак, ця обставина була проігнорована інспектором, якою, зрештою, складено постанову ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року.
Позивач наголошує, що у даному випадку підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності є встановлення інспектором поліції в діях водія порушення вимоги дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено». Відповідно до п. 8.4.в ПДР заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
У відповідності до п. 2.8 ПДР України водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1. 3.2 i 3.35-3.38, а також 3.34 за наявності під ним таблички 7.18.
ОСОБА_1 вважає, що правопорушення ним не вчинялось, оскільки дія знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» не поширюється на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, згідно п. 2.8 ПДР України. Таким чином, порушення п. 8.4. в ПДР та ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутнє. А тому, позивач просить оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 01.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським було прийнято рішення про проведення розгляду справи стосовно водія т/з Peugeot 5008 д.н.з. « НОМЕР_1 », за інкриміноване йому адміністративне правопорушення. Зокрема, під час розгляду справи гр. ОСОБА_1 було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання. Після чого, врахувавши та дослідивши обставини справи, стосовно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., відповідно до санкції даної статті.
Факт правопорушення, вчиненого позивачем, а саме те, що 01.03.2024 року у м. Луцьк по вул. Кравчука, 39, о 05 год. 02 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 5008, д.н.з. « НОМЕР_1 », порушив вимоги дорожнього знаку 3.2 (рух механічних т/з заборонено), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП, підтверджується постановою серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Із змісту вищезазначеної постанови можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення розглядуваного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також особу, яка його вчинила. Тому представник відповідача вважає подану позовну заяву необгрунтованою і просить у її задоволенні відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив суд справу розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається із оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто інспектором УПП у Волинській області Оніщенко О.С. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 01.03.2024 року о 05 год. 02 хв. у м. Луцьк по вул. Кравчука, 39 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot 5008, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2, а саме здійснив рух в зону дії знаку, чим порушив п. 8.4.в ПДР України.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Як вбачається із положень розділу 33 ПДР України заборонний знак 3.2 забороняє рух механічних транспортних засобів.
Згідно з п. 8.4.в ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року, яка оскаржується позивачем.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п.2.8 ПДР України водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю», або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18.
Як зазначає позивач, ним під час зупинки транспортного засобу здійснено повідомлення інспектора Оніщенко О.С. про те, що він перевозить пасажира ОСОБА_2 , 2003 року народження, який є інвалідом 2-ї групи з дитинства. Даний факт підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.10.2022 року. Відповідачем вказане не спростовано, хоча саме на відповідача покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, що передбачено положеннями ст. 77 КАС України.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1556071 від 01.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ - 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Cуддя Величко О.В.