Справа № 638/5491/25
Провадження № 3/638/2222/25
31 березня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, який не працює, не є інвалідом, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 22.03.2025 серії ВАВ №032575, 22.03.2025, близько 18-05 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , влаштував сімейний скандал зі своєю дружиною ОСОБА_2 , нецензурно лаявся на її адресу, погрожував фізичною розправою, чим вчинив насильство в сім'ї психологічного характеру, скоївши таким чином адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що була сварка на грунті того, що загинув син, повісився 19.12.2024 після служби в армії через контузії та біполярний розлад. Суду стверджував, що насильства не було, а дружина після дзвінка в поліцію, одразу скасувала свій виклик.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що через те, що син покінчив життя самогубством через проблеми зі здоров'ям після служби у ЗС України, у них здали нерви, вона подзвонила в поліцію, але потім одразу скасувала виклик. Зазначила, що потерпілою себе не вважає, чоловік ні в чому не винен, він нецензурно лаявся, але погроз фізичною розправою та застосування насильства не було. Суду пояснила, що шкоди її фізичному та психологічному здоров'ю завдано не було.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що у них добрі подружні відносини, вони порузумілися, сварок більше не виникало.
Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім'ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають у сім'ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство. Без з'ясування природи та причин сварки, її ініціатора та обставин життя сторін конфлікту, неможливо однозначно стверджувати про те, що один із учасників сварки став жертвою домашнього насильства.
Звернення до різних органів державної влади, зокрема правоохоронних, свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факту вчинення домашнього насильства. Тобто, факт вчинення конфлікту, навіть між особами, визначеними Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень потерпілої ОСОБА_2 , пояснень самого ОСОБА_1 в судовому засіданні, ОСОБА_1 не мав умислу на вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини, між подружжям стався сімейний конфлікт на фоні пригніченого стану через втрату сина, який не спричинив жодної шкоди психологічному чи фізичному здоров'ю потерпілої.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень потерпілої, щоб могло б свідчити про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного або фізичного характеру.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Окрім протоколу та письмових пояснень потерпілої, суду надані рапорти поліцейських, копія паспорта ОСОБА_1 , форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.03.2025, терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №249765 від 22.03.2025.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що внаслідок дій ОСОБА_1 була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Суд бере до уваги пояснення потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, в яких остання пояснила, що жодної шкоди її здоров'ю спричинено не було.
Під час судового розгляду справи обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження, протокол складено лише на підставі заяви потерпілої, без належної перевірки. В судовому засіданні потерпіла надала пояснення, що спростовують дані, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та її письмових поясненнях.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення умисних дій психологічного або фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю особи, що свідчить про відсутність однієї зі складових об'єктивної сторони, а отже й складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність вини та відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 173-2, 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Є.В. Невеніцин