Справа № 638/2220/25
Провадження № 3/638/1402/25
01 квітня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Дзержинського районного суду надійшов адміністративний матеріал від Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
У судове засідання 01.04.2025 ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи, ознайомлення із матеріалами справи не звертався.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховний Суд в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 зазначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених статтею 245 КУпАП та розгляду справи в межах строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Оскільки відповідно до частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 КУпАП, присутність особи яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, справа розглядається за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд керується таким.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП полягає в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, умовою настання відповідальності за статтею 124 КУпАП є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з підпунктом «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1. Правил дорожнього руху встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до пункту 13.1. Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
З матеріалів справи, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 235213 від 31.01.2025, вбачається, що 31.01.2025 о 17 год. 40 хв. у м. Харків по просп. Людвіга Свободи, 57А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Daf FX 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримвся безпечної дистанції внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду - бетонні блоки. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Діяння ОСОБА_1 є порушенням вимог підпункту «б» пункту 2.3, пункту 12.1., пункту 13.1. Правил дорожнього руху та підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 235213 від 31.01.2025; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.01.2025, поясненнями ОСОБА_1 ; рапортом.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, у відповідності до статті 33 КУпАП, бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до статтей 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Санкція статті 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Враховуючи викладене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у розмірі 605,60 грн покладається на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 9, 33-35, 124, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до положень статтей 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Реквізити для сплати штрафу та судового збору розміщені на офіційному веб-сайті Дзержинського районного суду м. Харкова у розділі «Громадянам», підрозділи «Сплата штрафів» та «Сплата судового збору за рішеннями про стягнення судового збору на користь держави» (веб-адреса сторінки: https://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/).
Штраф вноситься порушником в установу банку України та має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Малахова