Справа № 611/160/25
Провадження № 2-а/611/6/25
27 березня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Коптєва Ю.А.,
за участю: секретаря судового засідання Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Берзінь Сергій Людвигович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Берзінь Сергій Людвигович, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №21-П від 08.02.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач не з'явився за викликом для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із зазначеною постановою він не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки не порушував покладений на нього обов'язок щодо прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначив, що підставою для його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_4 була необхідність уточнити (оновити) військово-облікові дані. Проте, відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконав обов'язок щодо оновлення військово- облікових даних 16.07.2024 (копія витягу з Єдиного державного реєстру призовників додається, а.с. 25), а тому виклик ІНФОРМАЦІЯ_4 є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, згідно з оскаржуваною постановою від 08.02.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за правопорушення, вчинене ним 22.01.2024, фактично більше ніж через рік.
З урахуванням зазначеного, просив визнати протиправною та скасувати постанову №21-п від 08.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 10.03.2025 провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
21.03.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача не визнаються повністю з наступних причин. Відповідно до вимог пункту 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (зі змінами), виклик громадян до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Абзацом першим пункту 30 Порядку визначено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних; порядок оформлення та вручення (надсилання) таких повісток визначений в пунктах 301 - 303, 34, 41 Порядку.
Повістка про виклик громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 в термін до 19.02.2025 була згенерована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 03.01.2025, та направлена на зареєстровану (задекларовану) адресу місця проживання у відповідності до вимог пункту 34 Порядку. У зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений строк, 20.01.2025 в автоматичному режимі його було подано в розшук до органів Національної поліції України.
08.02.2025 працівниками Національної поліції України було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язаного ОСОБА_1 . Після перевірки всіх наявних документів було встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи вищесказане, громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, про що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 21-п від 08.02.2025.
На підставі викладеного, згідно зі ст. 162 КАС України, просив у позовних вимога ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Берзінь С.Л. в судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення були повідомленні належним чином. Представник позивач подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, на позовних вимогах наполягають.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника, заперечує проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Берзінь С.Л. обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 визначено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Пунктом 8 Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку, зокрема: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014«Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України«Про мобілізаційну підготовку тамобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як було встановлено судом, 08.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 21-п по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою встановлено, що 19.01.2024 о 09 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, а саме: громадянин ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив аб. 2 п. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також аб. 2 п. 10 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зазначеною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України настає у разі вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до оскаржуваної постанови від 08.02.2025, суть адміністративного правопорушення вказана, що 03.01.2024 ОСОБА_1 була направлена повістка від 03.01.2024, за якою ОСОБА_1 належало з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09:00 годині 19.01.2024. зазначене відправлення було повернуто відправникові 18.01.2024 з відповідною позначкою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Враховуючи те, що сам відповідач безпосередньо здійснював виклик ОСОБА_1 на 09 год. 00 хв. 19.01.2024, а позивач не з'явився за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 19.01.2024 є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.
Між тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення № 21-п була складена 08 лютого 2025 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.
Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленим в постанові від 17.07.2019 року в справі №601/952/16.
Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення № 21-п від 08 лютого 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та її скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем строку накладення на позивача адміністративного стягнення, що є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови, суд не надає оцінку по суті вчиненого позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Берзінь Сергій Людвигович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_2 від 08.02.2025 № 21-п за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч. 4 ст. 286 КАС України подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 01 квітня 2025 року.
Суддя Ю.А. Коптєв