справа № 362/389/25
провадження № 2/362/1452/25
26 лютого 2025 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Поповича О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Стороженко К.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Васильківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Суд установив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 49,20 кв.м., яка раніше належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за набувальною давністю.
Позов обґрунтований тим, що позивач являється власником 1/2 частини зазначеного будинку. Це право власності виникло у неї на підставі рішення суду від 10.11.2009 і свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованим 21.07.2017. Власником іншої 1/2 частини вказаного будинку була її бабуся ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа після її смерті не заводилася та ніким прийнята не була. Після смерті ОСОБА_3 батько позивачки ОСОБА_4 продовжував добросовісно, відкрито та безпосередньо володіти та користуватися зазначеним будинком. Після смерті батька ОСОБА_4 17.09.2000 позивачка продовжила добросовісно, відкрито та безпосередньо володіти та користуватися зазначеним будинком, а після оформлення права власності на 1/2 частину будинку 09.12.2010 зареєструвалась у ньому та продовжує проживати й утримувати домоволодіння.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав позов.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Ретельно проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Свідоцтвом про одруження (а.с. 18) 27.07.2007 підтверджуються, що ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 30.05.1990 ОСОБА_3 на праві власності належало домоволодіння за адресою буд. АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21).
Після її смерті спадщина не відкривалась (а.с.22).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_4 (а.с. 20).
Згідно з рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2009 встановлено факт прийняття ОСОБА_8 та ОСОБА_4 спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; за ОСОБА_8 та ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування на по 1/4 житлового будинку буд. АДРЕСА_1 .
Станом на 31.12.2012, згідно з архівною довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 28.08.2024, право власності на будинок АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності зареєстровано:
- 1/4 частина на ім'я ОСОБА_2 ;
- 1/4 частина на ім'я ОСОБА_8 ;
- 1/2 частина на ім'я ОСОБА_3 .
У подальшому позивачка успадкувала 1/4 зазначеного житлового будинку після смерті ОСОБА_9 (за заповітом), що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 21.07.2017 (а.с. 15).
Факт відкритого та добросовісного володіння та користування позивачкою вказаним житловим будинком підтверджується: актами будинку та присадибної земельної ділянки від 06.08.2010, від 15.11.2010, від 02.03.2011, довідкою старости села Велика Вільшанка від 21 січня 2025 року; копіями договорів з утримання будинку, відповідними квитанціями тощо.
Згідно зі статтею 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Відповідно до статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Визначаючи умови набуття права власності за набувальною давністю, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц вказав, що лише за наявності таких умов можливе набуття права власності на чужі речі: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Для набуття права власності за набувальною давністю всі вказані умови повинні бути наявними у сукупності.
Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 серед умов набуття права власності за набувальною давністю виокремив такі: «Наявність суб'єкта, який здатний певний об'єкт набути у власність; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння; відкритість володіння чужим майном; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.
Строк, після спливу якого особа можу набути нерухоме майно у власність за набувальною давністю становить 10 років. Безперервність володіння означає, що особа володіє об'єктом нерухомості протягом визначеного строку.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Отже, виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, вищевказаних постанов Пленуму ВССУ та Верховного Суду, умовами для визнання за особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є:
- добросовісність заволодіння чужим майном;
- відкритість володіння;
- безперервність володіння;
- сплив установлених строків володіння.
У цій справі суд установив, що позивач добросовісно заволоділа і користується вищевказаним будинком, не приховувала факт знаходження майна у її фактичному володінні, таке володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
У матеріалах справи відсутні дані про осіб, які б пред'являли свої права на вказану квартиру, що дає підстави дійти висновку про відсутність осіб (крім позивача), які могли б мати майнові права або законні інтереси на вищевказану квартиру.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність визначених законом умов для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами у справі.
Питання щодо розподілу судових витрат у позові не порушувалось і в судовому засіданні не ініціювалось.
Керуючись статтями 258, 259, 264-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
задовольнити позов.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 72,70 кв.м., житловою площею 49,20 кв.м., яка раніше належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за набувальною давністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повне судове рішення складено 07 березня 2025 року.
Суддя О.В. Попович