Справа № 346/1790/24
Провадження № 1-кп/346/272/25
24 березня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 обвинуваченого: ОСОБА_4 та його захисника: ОСОБА_5 потерпілої ОСОБА_6 , та представника потерпілої ОСОБА_7 розглядаючи у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024096180000043 та №12024096180000148, в яких ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; не одружений; не працює; має судимість) обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.2 ст. 389 та ч.1 ст. 162 Кримінального кодексу України,
а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор ОСОБА_3 , з боку захисту - обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 та її представниця ОСОБА_7 .
Прокурор, подав до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Тож суд вирішував це питання на підставі клопотання сторони обвинувачення.
Позиція сторони обвинувачення.
Зібрані по кримінальному провадженню докази, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 389 та ч.1 ст. 162 Кримінального кодексу України. Наявними є ризики того, що:
- обвинувачений може переховуватись від суду (про що свідчить тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним та періодичні неявки у судові засідання, оголошення його у розшук та застосування приводу);
- обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні з метою схиляння їх до зміни раніше наданих свідчень та зможе впливати на них шляхом залякування, погроз або іншим чином, з метою зміни показань чи схиляти свідків щодо надання недостовірних показань з приводу події вчинених кримінальних проступків.
Тому суду слід застосувати особисте зобов'язання.
Потерпіла та представник потерпілої просили задовольнити клопотання.
Позиція сторони захисту.
Обвинувачений заперечував проти обрання судом запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Захисних обвинуваченого просив розглянути клопотання на розсуд суду.
Оцінка суду щодо клопотання.
Суд одразі відзначає, що при розгляді клопотання сторони обвинувачення щодо застосування такого запобіжного заходу, як особисте зобов'язання, суд здійснює контроль за дотриманням права будь-якої людини на свободу пересування та право на сімейне і приватне життя, залежно від конкретних обов'язків.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина 1 статті 33 Конституції України).
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина 1 статті 32 Конституції України).
Також суд враховує, що за положеннями частини 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: b) законний арешт для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт, здійснений з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення.
При цьому суд враховує і практику застосування цієї норми права Європейським судом з прав людини, зокрема висновок цього суду з рішення у справі «Ассанідзе проти Грузії» (Assanidze v. Georgia), заява № 71503/01, п. 171, ECHR 2004-II) за яким Суд повторив, що слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у пункті 1 статті 5 Конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов'язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм.
А в силу положень статті 8 цієї ж Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
При цьому практика Європейського суду з прав людини з приводу тлумачення словосполучення "згідно із законом" є аналогічною до тлумачення статті 5 Конвенції, тобто відсилає до національного законодавства (Halford проти Сполученого Королівства).
Отже, право людини на свободу пересування та право на приватне і сімейне життя не є абсолютними і може бути обмеженими, на підставах та в порядку, встановлених Конституцією України та законами України.
Тому суд застосовує положення КПК України, напряму.
Зокрема, положення частини 1 статті 131 КПК України передбачають, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. І відповідно до частини 1 статті 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Проте суд відзначає, що за положеннями частини 1 статті 177 КПК України метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (на які вказував прокурор): 1) переховуватись від суду; 2) незаконно впливати на потерпілу та свідка.
При цьому частина 2 статті 177 КПК України вказує на те, що підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. І в силу положень частини 1 та 3 статті 184 КПК України, саме прокурор повинен довести і наявність обґрунтованої підозри, і наявність зазначених ризиків.
З огляду на зміст обвинувальних актів, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2023 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 гривень. Вирок суду вступив в законну силу 09.03.2023 року. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року ОСОБА_4 замінено призначене вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2023 року покарання у виді штрафу у розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 гривень на громадські роботи на строк 100 годин. Разом з цим будучи засуджений вищевказаним вироком ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин: 02.05.2024 року о 23 годині 47 хв. ОСОБА_4 рухався по АДРЕСА_2 . Проходячи повз господарство, яке знаходиться на вказаній вулиці під № 17А та, яке огороджене по периметру металевою огорожею та ворітьми, достовірно знаючи, що за даною адресою проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно договору дарування № 3332 від 04.05.1973 року є власницею вказаного господарства, вирішив незаконно, без будь-якого дозволу власника зайти на дану територію. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що поблизу нікого нема і за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи, що його дії порушують ст. 30 Конституції України, а саме гарантоване право на недоторканість житла чи іншого володіння особи, з метою незаконного проникнення до іншого володіння особи, ввійшов через металеву хвіртку воріт на територію господарства ОСОБА_6 , тобто порушив конституційне право на недоторканість житла та незаконно, проти волі власника, за відсутності визначених законом підстав, порушуючи встановлений законом порядок, проник на територію господарства ОСОБА_6 тобто порушив конституційне право на недоторканість житла та незаконно проти волі власника за відсутності визначених законом підстав порушуючи встановлений законом порядок, проник на територію господарства ОСОБА_6 .
Суд також відзначає, що за положеннями ч.2 ст. 389 та ч.1 ст. 162 КК України, ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт та незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, є окремими і самостійними складами кримінальних правопорушень.
Як наслідок, суд вважає, що прокурор доводить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених саме частиною 1 статті 162 та частиною 2 статті 389 КК України. Яка, проте не носить характеру доведеного обвинувачення і не розглядається і не оцінюється цим судом, як така.
Суд згоден із тим, що прокурор довів наявність ризиків, що обвинувачений може:
- переховуватись від суду (про що свідчить тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним), оскільки він вже декілька разів не з'являвся в судові засідання, і не повідомляв про причини своєї неявки, у зв'язку із чим суд оголошував привід та розшук ОСОБА_4 ;
- незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме їх місце проживання.
Отже суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 162 та частиною 2 статті 389 КК України та наявність двох вказаних нею ризиків, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, зокрема ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
І тому, суд погоджується із тим, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
При цьому суд враховує, що: докази про вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених частиною 1 статті 162 та частиною 2 статті 389 КК України є вагомими; йому загрожує покарання у виді обмеження волі до 3 років; обвинуваченому 51 повний рік; він має добрий стан здоров'я; не одружений; не працюючий; на утриманні нікого немає; має судимість.
Тож зважаючи на те, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують два ризики і достатність для їх запобігання застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання, на нього слід покласти, строком на 2 місяці, наступні доведені прокурором обов'язки:
- прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
- не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою ОСОБА_6 та свідками по даному кримінальному провадженню.
Тож, у даному випадку суд вважає, що прокурор довів необхідність втручання держави у право обвинуваченого на свободу пересування, а також у його праві на приватне і сімейне життя. Оскільки таке втручання має місце з підстав, передбаченим законом, переслідує легітимну мету, а обраний засіб втручання є пропорційним засобом для досягнення цієї мети.
Щодо неявки обвинуваченого у судове засідання 25.11.2024р. та 09.01.2025 року.
Обвинувачений був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, 25 листопада 2024 року та 09 січня 2025 року, оскільки обвинуваченому надійшло SMS повідомлення про виклик в судове засідання, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с.140) та було оголошено в судовому засіданні про наступну дату засідання (а.с.122-124). Однак у судові засідання обвинувачений не з'явився і про причини свого неприбуття до суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.
А ч.1 ст.139 КПК України передбачено, що якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.
При цьому суд враховує, що грошове стягнення під час судового провадження накладається ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою (ч.2 ст.144 КПК України); під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання (ч.2 ст.146 КПК України); обвинувачений зобов'язаний прибути до суду за викликом, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегіть повідомити про це суд (п.1 ч.7 ст.42 КПК України); а в силу ч.3 ст. 146 КПК України суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення.
Тож зважаючи на викладене, і оскільки обвинувачений, який був належним чином викликаний у судові засідання на 25.11.2024 р. та 09.01.2025р. не прибув, про поважні причини своєї неявки заздалегіть не повідомив, а після цього до нього застосовувався розшук суд вважає, що обвинувачений не з'явився у судове засідання без поважних причин і на нього слід накласти грошове стягнення за невиконання процесуального обов'язку щодо явки до суду за викликом і повідомлення про неможливість явки заздалегіть, але у мінімальному розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" складає 1514 гривень.
Отже, керуючись статтями 2,7-29, 30-33, 36, 37, 42, 45-47, 55-57, 73, 75-83, 84-117, 131-132, 133-146, 176-206, 276-279, 291-293, 314-372, 376, 392-395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Покласти на ОСОБА_4 , на строк з 24 березня 2025 року по 22 травня 2025 року, зобов'язання виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
- не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою ОСОБА_6 та свідками по даному кримінальному провадженню.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 757 гривень до 6056 гривень.
Накласти на обвинуваченого ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошове стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень у дохід держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області; код у ЄДРПОУ: 26289647; місцезнаходження: Україна, Івано-Франківська обл., 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок, 11).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Ухвала набрала законної сили 24 березня 2025 року.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Строк пред'явлення цієї ухвали до виконання в частині накладення грошового стягнення: три місяці. Роз'яснити обвинуваченому, що він має право подати клопотання про скасування ухвали у порядку, передбаченому ст.147 КПК України.
Призначити наступне судове засідання на 04.04.2025 11 год., а також призначити додаткове судове засідання на 06.05.2025р. на 11год.
Повний текст ухвали оголошено 31 березня 2025 року о 17 годині.
Головуючий суддя : ОСОБА_1