Справа № 344/3825/25
Провадження № 2-а/344/60/25
01 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанови. В обґрунтування позову зазначив, що 19.02.25 поліцейським внаслідок розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесено постанову серії ЕНА №4107831 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позивачем зазначається, що відповідно до вказаної постанови він нібито порушив вимоги 14.6.г ПДР України, а саме вчинив не відомо саме яке порушення, кваліфіковане, як адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. З винесеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вимоги ПДР України не порушував, а тому постанова серії ЕНА №4107831 від 19.02.25 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню через відсутність факту адміністративного правопорушення та порушення норм матеріального права з боку працівників поліції.
ОСОБА_1 зазначає, що його зупинили під надуманим приводом, ніби то він перетнув суцільну лінію розмітки 1.1, чим порушив ПДР України. Позивач заперечив та пояснив, що обганяв транспорт, який рухається зі швидкістю менше 30 км на годину. Тобто послався на пункт 1 розділу, 34 ПДР України. Поліцейські проявили погане знання ПДР України та відкинули його пояснення. Проте, вони самі заплуталися у тому, які саме вони претензії до нього мають, що знаходить своє відображення у самій постанові, що оскаржується.
У постанові не вказано нічого, що б дозволило створити уявлення про об'єктивні обставини справи. Місце скоєння правопорушення у постанові не зазначено, оскільки (с-ще.Делятин, вулиця 16 липня) ніяким чином не дозволяє зробити висновки про те, які були обставини порушення, зокрема, де та ділянка дороги, про яку йде мова, і яку розмітку вона має чи не має та чи є там обмежена оглядовість.
У описовій частині постанови зазначено, що «Здійснив обгін транспортного засобу, на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., чим порушив п.п. 14.6.г ПДР - поруш. правил обгону на ділянках з обмеж. оглядн. чи в умов. недостат. видимості». З цього «опису» абсолютно не можливо встановити, у чому саме полягає саме порушення. Очевидно, поліція визнає, що обгін все ж мав місце, що опосередковано підтверджує його пояснення.
Разом з тим, мова вже не про перетин суцільної лінії, а порушення правил обгону через недостатню видимість. Це не відповідає фактичним обставинам події і свідчить про надуманість обвинувачень поліції, які змінювалися буквально на ходу. Також у постанові зазначається нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Разом з тим, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП не має жодного відношення до перетинів ліній розмітки, як про це вказано у постанові і про що йшла мова з поліцією. В свою чергу п. 14.6.г ПДР України забороняє обгін у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості, вважає, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, не зафіксовано та не підтверджено допустимими й належними доказами.
Протокол відповідачем в порушення вимог ст.ст. 251, 254, КУпАП України не складався, доказів його правопорушення поліцейським зібрано не було та до справи не долучено.
Враховуючи наведене просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 4107831 від 19.02.25 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
18.03.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що з матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що 19.02.2025 року о 15 год. 13 хв. в ході патрулювання та виконання службових обов'язків поліцейським Надвірнянського РВП ГУНП у Івано-Франківській області капітаном поліції Пленюком І.І. виявлено автомобіль марки «MERCEDES-BENZ AXOR 1823», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким у с.Делятин по вул. 16 липня керував ОСОБА_1 , який здійснив обгін транспортного засобу, на ділянці дороги з обмеженого оглядовістю. При цьому перетнув суцільну лінію та під час руху порушив умови проїзду перехресть, чим порушив п.16 ПДР - порушення водіями ТЗ правил проїзду перехресть, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Зупинивши транспортний засіб, Відповідач підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водієм ТЗ виявився Позивач, який на вимогу поліцейського пред'явив вказані документи для перевірки.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 статті 122 КУпАП, поліцейським було роз'яснено позивачу його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, заслухавши пояснення Позивача та відповідно до вимог ст. ст. 278 ,279 КУпАП розглянуто та винесено постанову серії БАД № 879593 від 17.12.2023 р у справі про адміністративне правопорушення. Тобто, Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами при накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Представником відповідача зазначається, що позивач у позовній заяві не заперечує, що він перетнув вузьку горизонтальну суцільну лінію дорожньої розмітки, а тільки вказує, що причиною перетину суцільної дорожньої лінії став транспортний засіб, який рухався попереду менше 30 км/год., проте жодної згадки про такий ТЗ в розмові з патрульним не згадується позивачем, а також позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували зазначений факт. Більше того, порушення вимог ПДР не може виправдовуватися діями інших учасників дорожнього руху, якщо такі дії не створювали реальної загрози життю чи здоров'ю позивача.
В додаток до цього, копію Постанови серії ЕНА №4107831 позивач отримав наручно. Права за ст. 268 КУпАП та строки оскарження за ст. 289 КУпАП йому роз'яснено, а отже доводи позивача є не відповідають дійсності та є такими, щоб ввести суд в оману. Відповідач правомірно і в межах своєї компетенції склав на позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП України. В діях Позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП. Інспектор, розглядаючи дану справу з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню, заслухав пояснення Позивача діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, поліцейським, як уповноваженою особою Національної поліції, на місці вчинення правопорушення було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.ст.278,279, 283 КУпАП та відповідно до вимоги ст.285 КУпАП. Враховуючи наведене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав. Просив суд врахувати, що інспектор поліції повідомив його про права і обов'язки, після складення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч.2. ст. 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.1. ПДР України, вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Але якщо цією лінією позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, то лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Підпунктом «г» пункту 14.6 ПДР України встановлено, що обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.
Згідно п. 1.10.ПДР України обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху; обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами; оглядовість - об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія.
Згідно п.8.5.1 Правил дорожнього руху, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Горизонтальна розмітка 1.1 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
19.02.2025 року інспектором Надвірнянського РВП ГУНП у Івано-Франківській області капітаном поліції Пленюком І.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4107831, з якої вбачається, що 19.02.2025 року о 15 год. 13 хв. в с-ще.Делятин, вулиця 16 липня ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «MERCEDES-BENZ AXOR 1823», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив обгін транспортного засобу, на ділянці дороги з обмеженого оглядовістю, при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої відмітки 1.1., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн.
Як вбачається із п.7 зазначеної постанови, відсутні посилання про долучення до постанови відео чи фото з камер.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що графа постанови: «до постанови додаються …» капітаном поліції Пленюком І.І. не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
В той час, коли відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення.
Зазначене узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В судовому засіданні оглянуто відео з нагрудної камери, на якому зафіксовано, що інспектор поліції повідомляє позивача про його права і обов'язки, після складення постанови про накладення адміністративного стягнення.
В той же час, суд звертає увагу, що у матеріалах справи належні та допустимі докази на підтвердження самого факту вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення відсутні.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
Згідно висновкам викладених у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року справа № 177/525/17(2-а/177/23/17) Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки вважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
В силу принципу презумпції невинуватості, гарантованого ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про відсутність належних та достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідно, і вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відтак враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 4107831від 19.02.2025 року підлягає скасуванню, а тому даний позов слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат по оплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9 КАС України, ст. ст. 288, 289, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4107831 від 19.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Восьмого Апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя О.А. Татарінова