Справа № 344/5640/25
Провадження № 1-кс/344/2626/25
01 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за № 12025091010000585, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України ,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилався на те, що слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження внесеного 30.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091010000585, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.03.2025, приблизно
о 01 год 56 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи на території автозаправної станції ОККО, по вул. Хриплинська, 9, у м. Івано-Франківську, побачили припаркований автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», 2014 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , чорного кольору, який належить ОСОБА_6 та яким користується ОСОБА_7 , який останній залишив не замкнутим.
У цей час у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем марки «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , керуючись корисливими мотивами та користуючись для себе вигідною обстановкою, відсутністю поруч з автомобілем його користувача, не маючи будь-яких уявних або законних підстав та прав на користування зазначеним автомобілем, ОСОБА_4 , підійшов до вказаного транспортного засобу, відчинив його та сів на водійському сидінні зазначеного автомобіля.
Знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, спрямованих на незаконне заволодіння транспортним засобом, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, користуючись, тим що ключі знаходяться у замку запалювання, привів у дію двигун автомобіля та розпочав рух на зазначеному транспортному засобі в напрямку вул. Довженка у м. Івано-Франківську.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду.
30 березня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та 31.03.2025 підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та зареєстрований АДРЕСА_1 та житель АДРЕСА_2 , одружений, непрацюючий, з вищою освітою, раніше не судимий.
Підозра ОСОБА_4 , у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у протоколах: огляду місця події від 30.03.2025, проведеного в період часу з 02 год 50 хв по 03 год 30 хв, огляду місця події від 30.03.2025, проведеного в період з 05 год 05 хв по 07 год 44 хв, довідкою по відеозаписах з місця події, пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити без визначення застави.
В судовому засіданні захисник підозрюваного просила зменшити розмір застави, а також надала виписки із медичної карти де вказано, що підозрюваний має стійкі наслідки перенесеної черепно-мозкової травми.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
30 березня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та 31.03.2025 підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та зареєстрований АДРЕСА_1 та житель АДРЕСА_2 , одружений, непрацюючий, з вищою освітою, раніше не судимий.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 2 ст. 289 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч ч. 2 ст. 289 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування і суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та те, що він раніше не судимий.
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
Інкримінований підозрюваному злочин потяг за собою тяжкі наслідки однак, в той же час з матеріалів справи вбачається, що злочин вчинено особою раніше не судимою, а тому слідчий суддя вважає, що при всіх обставинах даного провадження в їх сукупності, буде допустимим визначення розміру застави в передбаченому законом розмірі для такого виду злочинів (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України), як альтернативного запобіжного заходу в сумі 121 120 грн., що становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку слідчого судді внесення застави саме в такому розмірі зможе в повній мірі гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідатиме позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, і такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього (п. 4 ст. 182 КПК України).
Отож зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, враховуючи також і посилання сторони захисту щодо бажання співпрацювати зі слідством та відшкодовувати завдані збитки, то слідчий суддя вважає за необхідне не визначити максимальний розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою,на строк шістдесят днів - до 28 травня 2025 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.
Визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 28 травня 2025 року включно обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури міста Івано-Франківськ ОСОБА_3 ..
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1