27 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18992/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 в адміністративній справі №160/18992/24 (суддя Юрков Е.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2024 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) від 18.01.2024 №045550023099 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії (взяття на облік з АР Крим).
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про взяття на облік та призначення пенсії за віком з 01 січня 2022 року з урахуванням усіх попередньо наданих документів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначання пенсії за віком. До заяви Позивачкою було долучено довідку від 23.11.2025 року № 141762/15 про те, що їй було призначено пенсію за віком з 05.06.2015 року відділом ПФ РФ в Нахімовському районі м. Севастополя.
Однак, ОСОБА_1 до поданих документів не долучено ні пенсійної справи, в якій зібрано усі необхідні документи, і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, одержував пенсію, ні довідки-атестату про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання
Факт розірвання всіх відносин (дипломатичних, торгівельних, культурних і ін.) з російською федерацією, а також припинення поштового співробітництва АТ “Укрпошта» з Поштою росії, що унеможливлює отримання органами Пенсійного фонду України пенсійної справи позивачки з російської федерації.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 1201-5000425958 від 28.01.2022 р.
Після досягнення 60 років з червня 2015 року відділом ПФ РФ в Нахімовському районі м. Севастополя їй була призначена пенсія за віком.
До тимчасової окупації Криму та м. Севастополя позивач з листопада 1992 по лютий 2016 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , АРК. В лютому 2016 року виїхала з АР Крим та переселилась в м. Дніпро Дніпропетровської області.
З січня 2022 року позивач припинила отримувати пенсію за віком від пенсійних органів РФ на території АР Крим.
09.01.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного Управління пенсійного Фонду України у Львівській області №045550023099 від 18.01.2024 року у призначенні пенсії за віком відмовлено та зазначено, що згідно довідки від 23.11.2015 №141762/15 заявниці, була призначена пенсія за віком з 05.06.2015 відділом ПФ РФ в Нахімовському районі м. Севастополя. Оскільки до переліку документів не долучено пенсійну оправу, в якій зібрано усі необхідні документи і яка підтверджує, що пенсіонер до переїзду на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, одержував пенсію. Для визначення права на призначення (поновлення) пенсійної виплати необхідно надати пенсійну справу, а також довідку-атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VIІ (далі - Закон № 1706-VII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (статті 2 Закону № 1706-VII).
За положення частин першої та другої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
За приписами частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
За нормами частини другої статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Судом першої інстанції правильно зауважено, що оскаржене позивачем рішення не містить посилань на наявність підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, а відповідачем не надано доказів існування таких підстав.
Фактично підставою для відмови у поновлення виплати пенсії відповідно до змісту оскарженого позивачем рішення є відсутність пенсійної справи.
Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 234 від 02 липня 2014 року (далі - Порядок № 234).
Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, (далі - Порядок №22-1).
Згідно із пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Суд зауважує, що жодним законодавчім або нормативно-правовим актом на осіб, яким призначено пенсію, зокрема, на позивача не покладено обов'язок щодо надання до органу Пенсійного фонду документів про припинення виплати пенсії.
Приведеними вище нормами передбачено обов'язок відповідача поновити виплату пенсії після надходження на запит документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 встановлено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».
Таким чином, не може підставою для відмови у поновленні виплати позивачу пенсії відсутність пенсійної справи у паперовій формі, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 308/3864/17.
Суд зауважує, що доводи позивача про припинення дипломатичних відносин з Російською Федерацією, вихід України та Російської Федерації з угод щодо пенсійного забезпечення також не можуть бути підставою для обмеження права особи на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною другою статті 20 Закону №389-VIII встановлено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2 ст. 64 Конституції України.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що умова щодо отримання пенсійної справи від органів Російської Федерації покладає на громадян України надмірний та необґрунтований тягар, що позбавляє права на пенсійні виплати.
Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією, звернення є неможливим звернення до органів Російської Федерації для витребування пенсійної справи та інших документів, що загалом позбавляє частину громадян України можливості отримувати пенсію, відтак порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.
Відсутність у відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні або виплаті пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий