27 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31051/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 в адміністративній справі №160/31051/23 (суддя Конєвої С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними рішення та бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) та просила:
- визнати протиправним рішення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса), що викладене у листі від 13.11.2023 за вих. №45874/14.5-25;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у не проведенні нарахування та виплати компенсації частини втрати доходів позивачці відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату компенсації частини втрати доходів позивачці відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості із заробітної плати за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21;
- стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати у розмірі 15 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, передбаченої Законом України від 19.10.2000р. №2050-11 “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001р. №159, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати заборгованості по заробітній платі за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21.
Зобов'язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43315529) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів, передбаченої Законом №2050-Ш та Порядком №159, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати заборгованості по заробітній платі за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3848/21.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просили прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що безспірне списання коштів у сумі 267046,75 грн. на користь ОСОБА_1 було здійснено лише 22.04.2022 не з вини Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а залежало від часу звернення ОСОБА_1 до органів Казначейства та від встановленої Порядком № 845 процедури виконання судових рішень даної категорії, оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів є такими, що виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувана на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
З наведеного вище, можна дійти висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 в адміністративній справі № 160/3848/21 було виконане у примусовому порядку, оскільки згідно частини четвертої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» органи Казначейства не є органами примусового виконання судових рішень.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем - Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) позивачці було виплачено заборгованість по заробітній платі - доходи (недоотриману заборгованість по заробітній платі у загальній сумі 267046,75 грн.) на виконання рішення суду у справі №160/3848/21 лише 22.04.2022р., що підтверджено доданою позивачкою до позову копією скріншоту про зарахування коштів від 22.04.2022р. о 16:12 год.
Відповідачем у відзиві на позов не заперечується та обставина, що вищезазначена виплата заборгованості по зарплаті у загальній сумі 267046,75 грн. була здійснена ним на виконання рішення суду у справі №160/3848/21, проте, як суб'єкт виконання цього судового рішення, відповідач у день виплати вказаної суми доходу - 22.04.2022р., а також і у день звільнення позивача - 31.08.2023р. не здійснив розрахунку та виплати компенсації втрати частини грошового доходу, у зв'язку з порушенням строків його виплати, передбаченої статтею 2 Закону №2050-Ш, про що свідчить зміст відзиву на позов .
Суд першої інстанції, ураховуючи вищенаведені положення Закону та правові позиції Верховного Суду, правильно виходив з того, що відповідачем було несвоєчасно (з порушенням строків/термінів) здійснено виплату позивачці заборгованості по заробітній платі у загальній сумі 267046,75 грн. за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021р. у справі №160/3848/21 (набрало законної сили 17.11.2021р.), суд приходить до висновку, що у зв'язку із порушенням відповідачем строків/термінів виплати позивачці вказаної вище заборгованості за рішенням суду, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового доходу, передбаченої ст.2 Закону №1050-Ш.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай