01 квітня 2025 р.Справа № 520/15316/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/15316/2020
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора України , Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Офісу Генерального прокурора України (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати протокол № 18 засідання Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині пункту 13 щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження добору кандидатом ОСОБА_1 , як такий що не відповідає вимогам пункту 1,2,10,12,13 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом № 233 Генерального прокурора;
- видалити з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора інформацію щодо неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора прийняти нове рішення за результатами співбесіди (добору, атестації) з ОСОБА_1 , як кандидата на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора про призначення на посаду прокурора про призначення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 520/15316/2020 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 29.09.2020 в частині про неуспішне проходження добору на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 .
Зобов'язано Другу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора за результатами співбесіди на зайняття вакантної посади прокурора в Офісі Генерального прокурора ОСОБА_1 прийняте відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора України судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Вказане рішення залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративно суду від 18.02.2022.
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 520/15316/2020 набрало законну силу 18.02.2022.
18 грудня 2023 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
24 грудня 2024 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про встановлення заходів сприяння виконанню судового рішення в порядку статті 383 КАС України, де позивач просить суд:
- заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення вчиненого Офісом Генерального прокурора - відповідачем на виконання рішення суду задовольнити.
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 №136 «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора».
Вказана заява позивача в порядку статті 383 КАС України вмотивована тим, що оскільки Наказом №136 Генерального прокурора фактично припинено діяльність Другої кадрової комісії, то саме цей наказ перешкоджає, на його думку безпосередньому виконанню рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі 520/153/16/2020, а тому просить суд скасувати даний наказ.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 520/15316/2020 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №520/15316/2020 за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії, - повернуто заявнику без розгляду.
Заявник, не погодившись із вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу без належного з'ясування обставин справи, адже позивачем до зави було долучено всі наявні документи з приводу виконання судового рішення, у зв'язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 520/15316/2020 є протиправною та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Не погоджуючи із доводами апеляційної скарги Офісом Генерального прокурора подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому він просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).
Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи без розгляду заяву позивача поданої в порядку статті 383 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що заява не відповідає вимогам розгляду в порядку ст. 383 КАС України, з посиланням на те, що наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 № 136 було прийнято не під час виконання рішення у справі №520/15316/2020 та, відповідно, не з метою перешкодити виконанню такого рішення, тому оскарження наказу в порядку статті 383 КАС України є неможливим, а також даний наказ вже було оскаржено в межах справи №520/15675/23, що перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду (ухвала від 04.12.2023).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його зробленим із порушенням вимог процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
За приписами частин п'ятої ста шостої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Повертаючи заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що заява складена з порушенням вимог статті 383 КАС України, навівши при цьому посилання на те, що наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 № 136 було прийнято не під час виконання рішення у справі №520/15316/2020 та, відповідно, не з метою перешкодити виконанню такого рішення, а також даний наказ вже було оскаржено в межах справи №520/15675/23, що перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду (ухвала від 04.12.2023).
Проте суд першої інстанції не навів, яким вимогам зазначеним у статті 383 КАС України не відповідає подана позивачем заява.
В свою чергу, наведені позивачем обставини щодо невиконання рішення суду з посиланням на наказ Генерального прокурора від 30.04.2021 № 136, є підставою для розгляду справи по суті.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що 27.12.2024 ОСОБА_1 засобами системи «Електронний суд» було направлено іншу заяву в порядку статті 383 КАС України, якою заявник доповнив свої вимоги та просив визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора України з виконання рішення та зобов'язати Офіс Генерального прокурора України, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», вчинити дії шляхом прийняття відповідного наказу про скасування наказу Генерального прокурора від 30.04.2021 № 136.
Однак, суд першої інстанції приймаючи вказану ухвалу взагалі не врахував та надав оцінки уточненій заяві ОСОБА_1 , подано ї в порядку статті 383 КАС України.
Підсумовуючи приведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України є незаконними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень частини другої статті 383 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо помилковості вимог суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України без розгляду, тоді як вони стосуються вже підстав розгляду вказаної заяви по суті.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 2 частин першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справ № 520/15316/2020 з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 по справі № 520/15316/2020 скасувати.
Адміністративну справу № 520/15316/2020 за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення та протоколу, зобов'язати вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 01.04.2025