31 березня 2025 р. Справа № 480/6729/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 19.12.24 по справі № 480/6729/24
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Сумській області, апелянт) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якій просило:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 23.04.2024 № 5010/18280409.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Сумській області посилався на те, що з метою дотримання вимог п. 250.2 статті 250 Податкового кодексу України (далі-ПК України), податкова декларація за 4 квартал 2023 року головним управлінням направлена своєчасно, а саме: відповідно до квитанції №1, документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 09.02.2024. Окрім того, квитанцією № 2 підтверджується доставка податкової декларації головного управління за 4 квартал 2024 року до районного рівня ГУ ДПС у Сумській області, а саме 09.02.2024. Отже, застосування до головного управління фінансових санкцій у разі відсутності в його діях ознак податкового правопорушення, а саме: за несвоєчасне подання податкової декларації, якщо ним виконано такий обов'язок у строк, встановлений пунктом 250.2 статті 250 ПК України, без необхідності вжиття будь-яких додаткових дій чи підтверджень, які не були встановлені на момент спірних відносин, є безпідставним та свідчить про відсутність правових підстав для висновку про вчинення платником податкового правопорушення, а притягнення головного управління до відповідальності у вигляді штрафу за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Апелянт вказав, що диспозицією статті 250 ПК України визначено, що платники податків складають та подають податкові декларації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, саме до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Зауважив, що Актом, складеним за результатами камеральної перевірки та податковим повідомленням-рішенням не конкретизовано орган (окремий підрозділ), до якого належить подавати зазначену податкову звітність.
Стверджував, що Шосткинська ДПІ є відокремленим підрозділом ГУ ДПС в Сумській області, який підпорядковується Державній податковій службі України.
Таким чином, на думку апелянта, чинним законодавством чітко не розмежовано компетенцію органів державної податкової служби, на яку може поширюватися прийняття податкової декларації на екологічний податок, з огляду на неоднозначне його визначення як «до контролюючих органів», що вказує на правомірність обраного головним управлінням способу її подання.
Крім того, апелянт звернув увагу суду на порушення строків проведення камеральної перевірки ГУ ДПС у Сумській області. Так, Акт про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасного подання податкової звітності на підставі якого складено оскаржуване головним управлінням податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням встановленої чинним законодавством процедури, що також підтверджує безпідставність такого податкового повідомлення-рішення та має бути враховано судом апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що податкова декларація екологічного податку, разом із розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, розташованими в м. Шостка Шосткинського району, повинна подаватися до Шосткинської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області (код ДПІ 1822).
Відповідно до даних підсистеми «Обробка податкової звітності» ІКС «Податковий блок» 09.02.2024 о 15 год. 54 хв. в електронному вигляді прийнято податкову декларацію екологічного податку за 4 квартал 2023 року (за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, розташованими на території м. Шостка), подану ГУ ПФУ в Сумській області до ДПІ в м. Суми (код ДПІ 1819), замість необхідного до Шосткинської ДПІ (код ДПІ 1822).
Щодо порушення строків складання Акту про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасного подання податкової звітності відповідач зазначив, що доводи позивача, щодо порушення строків складання Акту про результати камеральної перевірки не були підставами позову в суді першої інстанції.
Відповідач вважав, що апелянтом не було зазначено переконливих та обґрунтованих підстав для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду, оскільки суд першої інстанції прийняв вмотивоване, законне та правомірне рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ГУ ДПС у Сумській області проведено камеральну перевірку своєчасності подання ГУ ПФУ в Сумській області податкової звітності з екологічного податку за 4 квартал 2023 року, за результатами якої уповноваженою особою складено акт від 02.04.2024 № 3720/А/18-28-04-09-02/21108013 (а.с.6-7).
Згідно з висновками зазначеного акту встановлено порушення вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пунктів 250.1, 250.2 статті 250 ПК України в частині несвоєчасного подання податкової звітності з екологічного податку, а саме: податкової декларації екологічного податку за ІV квартал 2023 року (реєстраційний номер 9385313079 від 12.03.2024 та 9385322199 від 13.03.2024).
При перевірці використано:
- податкову декларацію екологічного податку за IV квартал 2023 рік № 9385313079 від 12.03.2024, додаток 1 № 9385313078 від 12.03.2024;
- податкову декларацію екологічного податку за IV квартал 2023 рік № 9385322199 від 13.03.2024, додаток 1 № 9385322204 від 13.03.2024;
- дані ІС «Податковий блок».
У вказаному акті зазначено фактичну дату отримання органом ДПС України звітності - (екологічний податок (код ТГ UA59100170000093676) - 13.03.2024, граничний термін подання звітності - 09.02.2024.
На підставі акту перевірки від 02.04.2024 № 3720/А/18-28-04-09-02/21108013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 5010/18280409, яким за порушення пп.49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 250.2 статті 250 ПК України до ГУ ПФУ в Сумській області застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн (а.с.8).
Не погодившись з рішенням ГУ ДПС у Сумській області, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України (далі-ДПС України) з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 5010/18280409 (а.с.13-14).
Рішенням ДПС України від 08.07.2024 № 8729/5/98-00-06-03-02-05 скаргу залишено без задоволення , а податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 5010/18280409 - без змін (а.с.15-16).
Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірки своєчасності подання податкової звітності встановлено несвоєчасне подання ГУ ПФУ в Сумській області податкової звітності з екологічного податку за 4 квартал 2023 року, що є порушенням пункт 250.2 статті 250 ПКУ розділу VIII ПК України, у контролюючого органу були законні підстави для застосування відповідальності, передбаченої пункту 120.1 статті 120 ПК, а саме: накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, відтак підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Так, підпунктами 16.1.3.-16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов'язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
За приписами п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Так, предметом розгляду у цій справі є правомірність винесення ГУ ДПС у Сумській області податкового повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 493618280407, яким за порушення вимог пп.49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 250.2 статті 250 ПК України за несвоєчасне подання податкової звітності з екологічного податку до Головного управління ПФУ в Сумській області застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що порядок подання податкової звітності та сплати екологічного податку врегульовано положеннями ст. 250 ПК України.
Відповідно до пункту 250.2 статті 250 ПК платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.
Положеннями п.250.8 ст.250 ПК передбачено, що якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язок платника податків щодо подання податкової звітності з екологічного податку розрахованого за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення може вважатися виконаним, за умови подання платником податкової звітності до контролюючого органу за місцем розміщення таких стаціонарних джерел забруднення у термін протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.
При цьому, приписами п.250.8 ст. 250 ПК України встановлено, що у випадку якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку установи, платника зобов'язаний направити копії відповідної податкової декларації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду до контролюючого органу, в якому установа, перебуває на обліку.
Пунктом 49.3 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 (далі-Порядок №557 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на ДПС України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Положеннями п.8 розділу ІІ цього Порядку №557 визначено, що перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається кваліфікована електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі. Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
При цьому, пунктами 9, 10, 11 розділу ІІ Порядку №557 передбачено, не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції). На другу квитанцію накладається кваліфікована електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі. У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем засобами електронного зв'язку 09.02.2024 було подано до Сумської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області (код 1819) податкову декларацію зі сплати екологічного податку та розрахунок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, розташованими на території м. Шостка, (код Шосткинської міської громади за КАТОТТГ UA59100170000093676, код м. Шостка - UA59100170010017917), що підтверджується сформованими в автоматизованій системі квитанціями № 1 та № 2 (а.с.9- 12).
Колегія суддів зазначає, що спір щодо граничного терміну подання податкової звітності з екологічного податку за 4 квартал 2023 року, яким є дата - 09.02.2024 відсутній.
Фактично спірним у цій справі є саме питання щодо уповноваженого контролюючого органу, до якого подається податкова звітність.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що у графі № 7 розрахунку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення № 1 Код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці за місцем розташуванням джерела забруднення» вказаного розрахунку зазначений код: UA59100170010017917 (а.с.11).
При цьому, за вказаним кодом КАТОТТГ UA59100170010017917 у розрахунку позивача зазначене місце розташування джерела забруднення, яке знаходяться на території м. Шостка.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що у податковій декларації здійснено розрахунок екологічного податку, що справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, що розміщене на території м. Шостка.
Отже, позивач був зобов'язаний на виконання вимог п. 250.2 ст. 250 ПК України подати вказану податкову звітність до Шосткинської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області, та на виконання вимог п. 250.8 ст. 250 ПК України направити копію відповідної звітності до контролюючого органу, в якому установа, перебуває на обліку, тобто до Сумської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області.
Однак, матеріали справи не містять доказів подання податкової звітності у межах граничного строку до Шосткинської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд 12.09.2018 у справі № 804/7753/16, вказав, що податкові декларації екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах позивач повинен надавати за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів, а саме за неосновними місцями обліку.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує лише висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апелянта, що подання податкової звітності у межах граничного строку - 09.02.2024, до Сумської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області свідчить про відсутність порушень в частині несвоєчасної подачі такої податкової декларації та, відповідно, виключає відповідальність за таке порушення, колегія суддів вважає помилковими, оскільки сама юридична конструкція норми пункту 250.2 статті 250 ПК України, якою встановлено імперативні вимоги щодо граничних термінів подання податкової звітності та способу подання такої звітності не припускає неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків, зокрема в частині визначення уповноваженого контролюючого органу, до якого має подаватися вказана звітність.
Разом з тим, податкова декларація екологічного податку за IV квартал 2023 року з додатками 1 до декларації, надана до ГУ ДПС у Сумській області (м. Шостка) в електронному вигляді 13.03.2024 реєстраційний №9385322199, що підтверджується сформованою в автоматизованій системі квитанцією № 2 (а.с.32).
За результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності з екологічного податку уповноваженою особою Головного управління ДПС у Сумській області складено акт від 02.04.2024 №3720/А/18-28-04-09-02/21108013, згідно з висновками якого встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з екологічного податку за 4 квартал 2023 року (пункт 250.2 статті 250 ПК України розділу VIII Податкового кодексу України).
У вказаному акті зазначено дату отримання органом ДПС України звітності - 13.03.2024, граничний термін подання звітності - 09.02.2024.
Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Таким чином, колегія суддів враховуючи, що за результатами перевірки своєчасності подання податкової звітності встановлено несвоєчасне подання ГУ ПФУ в Сумській області податкової звітності з екологічного податку за 4 квартал 2023 року, що є порушенням пункт 250.2 статті 250 ПКУ розділу VIII ПК України, дійшла висновку, що у контролюючого органу були законні підстави для застосування відповідальності, передбаченої пункту 120.1 статті 120 ПК, а саме: накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн.
Доводи апелянта про порушення строків складання Акту про результати камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасного подання податкової звітності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи позивача не були підставами позову в суді першої інстанції.
Частиною 5 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ГУ ПФУ в Сумській області.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року по справі № 480/6729/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін