Головуючий І інстанції: К.І. Клочко
01 квітня 2025 р. Справа № 440/9386/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, по справі № 440/9386/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання визнати протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №164050004121 від 07 червня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в переході на пільгову пенсію за віком за Список №2 згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону в зв'язку з відсутністю пільгового та страхового стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з 30 травня 2024 року з урахуванням довідок про заробітну плату №452 від 01.06.2006 виданої ВАТ «Севрибхолодфлот», №б/н від 14.03.2006 виданої ЗАТ «Арктіксервіс», №б/н від 30.06.2011 виданої ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції», зарахувавши до страхового стажу наступні періоди: 01.01.1992-17.05.1996 - робота на посаді матроса у ВАТ «Севрибхолодфлот», 24.12.1996-23.05.1997 - робота на посаді матроса 1 класу в штаті флоту ВАТ «Севрибхолодфлот, 30.12.1997-20.05.2003 -робота на посаді матроса у ВАТ «Севрибхолодфлот, 18.06.2004-23.10.2004 - робота на посаді матроса в Сільськогосподарському виробничому кооперативу риболовного колгоспу «Зоря», 05.11.2004-27.05.2005 - робота на посаді матроса в ТОВ «Поляріс Шиппінг», 13.09.2005-11.03.2006 - робота на посаді матроса в ЗАТ «Арктіксервіс», 09.06.2006- 29.06.2011 - робота на посаді матроса у ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції», з них до пільгового стажу роботи наступні періоди на посаді матроса у ВАТ «Севрибхолодфлот»: 26.12.1987-13.05.1988; 16.05.1988-31.10.1988; 21.11.1988-31.05.1989; 29.08.1989-24.05.1990; 14.09.1990-12.04.1991; 18.04.1991-11.10.1991; 25.10.1991-18.08.1992; 23.10.1992-24.09.1993; 27.10.1993-04.10.1994; 01.02.1995-17.05.1996; 19.04.2001-19.07.2001; 20.08.2001-15.01.2002; 19.01.2002-24.09.2002 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум з 30.05.2024 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №164050004121 від 07.06.2024 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з одного виду пенсії на інший.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періоди з 01.01.1992 по 17.05.1996, з 24.12.1996 по 23.05.1997, 30.12.1997 по 20.05.2003 в ВАТ «Севрибхолодфлот», з 18.06.2004 по 23.01. 2004 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі риболовного колгоспу «Зоря», з 05.11.2004 по 27.05.2005 в ТОВ «Поляріс Шиппінг», з 13.09.2005 по 11.03.2006 у ЗАТ «Артіксервіс» та з 09.06.2006 по 29.06.2011 у ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 26.12.1987 по 13.05.1988, з 16.05.1988 по 31.10.1988, з 21.11.1988 по 31.05.1989, з 29.08.1989 по 24.05.1990, з 14.09.1990 по 12.04.1991, з 18.04.1991 по 11.10.1991, з 25.10.1991 по 18.08.1992, з 23.10.1992 по 24.09.1993, з 27.10.1993 по 04.10.1994, з 01.02.1995 по 17.05.1996, з 19.04.2001 по 19.07.2001, з 20.08.2001 по 15.01.2002, з 19.01.2002 по 24.09.2002 в ВАТ «Севрибхолодфлот» до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії, по інвалідності призначеної на підставі Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням довідки ВАТ «Севрибхолодфлот» №452 від 01.06.2006, довідки ЗАТ «Артіксервіс» № б/н від 14.03.2006 та довідки ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції» № б/н від 30.06.2011 з дати звернення 30.05.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно довідки від 29.05.2006 №828/6 з 01.01.1992 по 17.05.1996, з 24.12.1996 по 23.05.1997, з 30.12.1997 по 20.05.2003 в ВАТ «Севрибхолодфлот», 18.06.2004 по 23.10.2004 в СВК риболовного колгоспу «Зоря», з 05.11.2004 по 27.05.2005 в ВАТ «Поляріс Шиппінг», з 13.09.2005 по 11.03.2006 в ЗАТ «Арктіксервіс», згідно вкладення від 09.06.2006 до трудової книжки серії НОМЕР_1 з 09.06.2006 по 29.06.2011 в ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції», оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держава Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Та до пільгового стажу періодів роботи згідно довідки від 29.05.2006 №828/6 26.12.1987-13.05.1988; 26.12.150 пільгового стажу періодів роботи згідно довідки від 29.5; 25.08.1989-24.05.1990; 16.05.1988-31.10.1988; 21.11.1988-31.05.1989; 29.08.1989-23.10.1992-24.09.1993; 14.09.1990-12.04.1991; 18.04.1991-11.10.1991; 25.10.1991-18.08.1992; 27.10.1993-04.10.1994; 01.02.1995-17.05.1996; 19.04.2001-19.07.2001; 20.03.2001-17.102092; 19.01.2002-24.09.2002, оскільки довідка не відповідає встановленому зразку згідно додатку Nє 5 Порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
30.05.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області 30.05.2024 за №901.
07.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (за екстериторіальністю) прийнято рішення №164050004121 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав. Мотиви рішення зводяться до того, що відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про призупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові (відносини у цивільних, сімейних за кримінальних справах від 22 січня 1993 року» з 01 січня 2023 року Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому, на осіб, які працювали в Російській Федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку. До прийняття відповідного нормативно-правового акту пенсії громадянам, які проживали/працювали в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на їх територіях по 31 грудня 1991 року.
У зв'язку з цим, до страхового стажу роботи не враховано наступні періоди роботи в Російській Федерації: згідно трудової книжки від 30.07.1982 серії НОМЕР_2 з 01.01.1992 по 17.05.1996, з 24.12.1 996 по 23.05.1997, з 30.12.1997 по 20.05.2003 в ВАТ «Севрибхолодфлот», з 18.06.2004 по 24.10.2004 в СВК риболовський колгосп «Зоря» м. Сніжногорськ з 05.11.2004 по 27.05.2005 в ВАТ «Полярис Шиппинг», з 13.09.2005 по 11.03.2006 в ЗАТ «Арктіксервіс»; згідно вкладиша від 09.06.2006 до трудової книжки з 09.06.2006 по 29.06.2011 в ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції». До пільгового стажу роботи не враховано періоди згідно довідки від 29.05.2006 № 828/6. оскільки довідки не відповідає встановленому зразку згідно додатку № 5 Порядку. Також, відсутні підстави для врахування довідок про заробітну плату за періоди роботи в Російській Федерації від 01.06.2006 № 452, від 4 4.0.3.2006 № б/н, від 30.06.2011 № б/н.
Не погодившись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача за Списком № 2, що надає право на включення періоду роботи з 26.12.1987 по 13.05.1988, з 16.05.1988 по 31.10.1988, з 21.11.1988 по 31.05.1989, з 29.08.1989 по 24.05.1990, з 14.09.1990 по 12.04.1991, з 18.04.1991 по 11.10.1991, з 25.10.1991 по 18.08.1992, з 23.10.1992 по 24.09.1993, з 27.10.1993 по 04.10.1994, з 01.02.1995 по 17.05.1996, з 19.04.2001 по 19.07.2001, з 20.08.2001 по 15.01.2002, з 19.01.2002 по 24.09.2002 пільгового страхового стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, суд відхилив посилання ГУ ПФУ в Хмельницькій області, покладені в основу спірного рішення, на ту обставину, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тому спірні періоди щодо страхового та пільгового стажу роботи підлягають зарахуванню.Також, враховуючи, що пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, суд дійшов висновку, що позивач має необхідний вік, загальний трудовий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Щодо зарахування до стажу роботи період роботи в російській федерації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 13 Угоди встановлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Крім того, наявна в матеріалах справи трудова книжка (завірена її копія), вкладиш від 09.06.2006 до трудової книжки, та довідки надані позивачем не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Отже, посилання пенсійного органу на припинення участі російської федерації в Угоді гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення з 01.01.2023 року, як на підставу для відмови у зарахуванні до страхованого стажу спірних періодів роботи, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач набув трудовий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони росії, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають, а тому підстави для не зарахування спірного трудового стажу відсутні.
Отже, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.01.1992 по 17.05.1996, з 24.12.1996 по 23.05.1997, 30.12.1997 по 20.05.2003 в ВАТ «Севрибхолодфлот», з 18.06.2004 по 23.01. 2004 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі риболовного колгоспу «Зоря», з 05.11.2004 по 27.05.2005 в ТОВ «Поляріс Шиппінг», з 13.09.2005 по 11.03.2006 у ЗАТ «Артіксервіс» та з 09.06.2006 по 29.06.2011 у ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції».
Щодо посилання відповідача на рішення Верховного Суду від 29.03.2023 за справою № 360/4129/20 у якому було відзначено, що обов'язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду російської федерації за цей період, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Виходячи з аналізу норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що механізм нарахування пенсій за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого ним страхового стажу та отримуваного заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю отримати відповідь на поданий пенсійним органом запит щодо звірки достовірності видачі вищенаведених довідок.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 235/7373/16.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт роботи позивача встановлений судом, тому позивач має право на обчисленні пенсії з урахуванням довідки ВАТ «Севрибхолодфлот» №452 від 01.06.2006, довідки ЗАТ «Артіксервіс» № б/н від 14.03.2006 та довідки ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції» № б/н від 30.06.2011.
Щодо зарахування до пільгового стажу роботи періоди згідно довідки від 29.05.2006 № 828/6.
Судом першої інстанції встановлено, а в суді апеляційної інстанції підтверджено, що рішенням головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії № 164050004121 визначено, що до пільгового стажу роботи не враховано періоди згідно довідки від 29.05.2006 №828/6, оскільки довідка не відповідає встановленому зразку згідно з додатку № 5.
Також, відповідачем у апеляційній скарзі звернуто увагу, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи згідно довідки від 29.05.2006 №828/6, оскільки довідка не відповідає встановленому зразку згідно додатку № 5 Порядку.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 , у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.
Оскільки позивач здійснював трудову діяльність на території рф і відповідно довідка була видана у відповідності до законодавства рф.
Згідно з п.22. Порядку № 637 Стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
Відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023.
Оскільки позивач набув пільговий стаж у той час, коли вказана Угода діяла, як зі сторони України, так і зі сторони росії, підстави для не прийняття даної довідки відсутні.
За приписами статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої із застереженнями Законом № 240/94-ВР від 10.11.94, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
При цьому, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, тому до документів, виданих на території російської федерації, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією.
Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав, якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи аналіз вищенаведених положень, міжнародними договорами сторонами яких були Україна та російська федерація, які були чинні на момент виникнення у позивача пенсійних прав було визначено, що обчислення стажу здійснюється у відповідності до законодавства країни ведення трудової діяльності , і оскільки позивач провадив таку діяльність на території рф, то видана довідка не має відповідати вимогам додатку №5 Порядку №673.
Тому, оскільки дана довідка є офіційним документом російської федерації, та не потребує спеціального посвідчення має бути врахована пенсійним фондом для зарахування до пільгового страхового стажу позивача зарахуванню періодів роботи з 26.12.1987 по 13.05.1988, з 16.05.1988 по 31.10.1988, з 21.11.1988 по 31.05.1989, з 29.08.1989 по 24.05.1990, з 14.09.1990 по 12.04.1991, з 18.04.1991 по 11.10.1991, з 25.10.1991 по 18.08.1992, з 23.10.1992 по 24.09.1993, з 27.10.1993 по 04.10.1994, з 01.02.1995 по 17.05.1996, з 19.04.2001 по 19.07.2001, з 20.08.2001 по 15.01.2002, з 19.01.2002 по 24.09.2002.
Щодо доводів відповідача, що зобов'язання зарахувати до стажу роботи відповідний період та зобов'язання здійснити переведення позивача з пенсії, по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах є формою втручання в дискреційні повноваження.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Враховуючи фактичні обставини цієї справи, питання щодо зарахування до стажу спірних періодів та переведення особи з пенсії, по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах не можуть бути віднесені до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду, з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Також колегія суддів звертає увагу, що з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Правила означених законів містять розбіжність відносно загального страхового стажу для чоловіків, який складає 25 років за пунктом б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 28 років за п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Водночас, як вже встановлено судом позивачу на момент звернення із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах виповнилося 59 років, він мав загальний страховий стаж 30 років 9 місяців 2 дні та 08 років 06 місяців 1 день пільгового стажу за списком № 2.
Таким чином, позивач, що не має стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці не менше 12 років 6 місяців, але має не менше половини стажу на зазначених роботах, при цьому маючи 30 років страхового стажу, позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, тобто на 3 роки.
Тобто, в спірних правовідносинах відсутня колізія в застосуванні вказаних вище норм права, оскільки позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах як за пунктом б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII ,так і за п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, а тому пункт б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та не забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак, враховуючи, що пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, суд дійшов висновку, що позивач має необхідний вік, загальний трудовий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що ефективним способом захисту порушених прав позивача, є необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №164050004121 від 07.06.2024 року про відмову позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального стажу роботи періоди з 01.01.1992 по 17.05.1996, з 24.12.1996 по 23.05.1997, 30.12.1997 по 20.05.2003 в ВАТ «Севрибхолодфлот», з 18.06.2004 по 23.01. 2004 в Сільськогосподарському виробничому кооперативі риболовного колгоспу «Зоря», з 05.11.2004 по 27.05.2005 в ТОВ «Поляріс Шиппінг», з 13.09.2005 по 11.03.2006 у ЗАТ «Артіксервіс» та з 09.06.2006 по 29.06.2011 у ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 26.12.1987 по 13.05.1988, з 16.05.1988 по 31.10.1988, з 21.11.1988 по 31.05.1989, з 29.08.1989 по 24.05.1990, з 14.09.1990 по 12.04.1991, з 18.04.1991 по 11.10.1991, з 25.10.1991 по 18.08.1992, з 23.10.1992 по 24.09.1993, з 27.10.1993 по 04.10.1994, з 01.02.1995 по 17.05.1996, з 19.04.2001 по 19.07.2001, з 20.08.2001 по 15.01.2002, з 19.01.2002 по 24.09.2002 в ВАТ «Севрибхолодфлот» до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії, по інвалідності призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням довідки ВАТ «Севрибхолодфлот» №452 від 01.06.2006, довідки ЗАТ «Артіксервіс» № б/н від 14.03.2006 та довідки ВАТ «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції» № б/н від 30.06.2011 з дати звернення 30.05.2024.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 440/9386/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло