31 березня 2025 р. Справа № 440/5830/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 23.12.24 по справі № 440/5830/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі по тексту - ДВБ НП України, відповідач, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17149710 з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним в заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17149710 з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024 з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом;
- прийняти рішення з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про неналежний розгляд заяви ОСОБА_1 від 17.04.2024 № 64669/Ф-12978/11.1.1, реєстраційний номер ФИ-17149710, безпосередньо Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України, оскільки відповідь ДВБ НП України від 19.04.2024 за № 4907-2024 взагалі не містить оцінки викладеним позивачем фактам щодо завдання збитків Держаному бюджету України на суму понад 120000,00 грн внаслідок неправомірних дій працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проігноровано, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини у справі Fysun v. Ukraine, та незаконно підписана заступником начальника ОСОБА_4 , що суперечить ст. 19 Конституції України та ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» та додатково свідчить про неуспішність реформи поліції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 440/5830/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17149710.
Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року в адміністративній справі № 440/5830/24 в частині визнання протиправними дій Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17149710, та зобов'язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни, реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про дотримання відповідачем норм чинного законодавства при розгляді звернення № ФИ-17149710 від 17.04.2024 та неврахування судом першої інстанції обставин щодо надання відповіді ОСОБА_1 19.04.2024 за вих. № 4907-2024 з приводу вирішення питання про притягнення окремих працівників Головного управління Національної поліції в Полтавській області до дисциплінарної відповідальності та з інших питань на зазначену ним електронну адресу.
Пояснив, що оскільки за результатами відвідування адреси проживання ОСОБА_1 22.04.2024, зазначеної у зверненні ( АДРЕСА_1 ), встановлено, що за вказаною адресою позивач не мешкає з 2019 року, мобільний номер телефону « НОМЕР_2 », зазначений у зверненні неактивний та не використовується, а відповідно до інформації з бази даних «АРКАН» « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 04.07.2019 перетнув державний кордон України та до теперішнього часу на територію України не повертався, відповідачем, 19.04.2024 на електронну поштову адресу, зазначену ОСОБА_1 у зверненні, надіслано листа (вих. № 4907-2024) з проханням зв'язатися до 29 квітня 2024 року у будь-який робочий день в період часу з 09:00 до 18:00 години із працівником Департаменту за номером телефону НОМЕР_3 та бути готовим до виходу на відеозв'язок, однак ОСОБА_1 на зв'язок не вийшов.
Враховуючи вказані обставини, у працівників Департаменту виникли сумніви щодо встановлення авторства звернення, що своєю чергою унеможливило забезпечення захисту персональних даних від випадкової втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до таких даних, а тому звернення ОСОБА_1 від 17.04.2024 визнано анонімним відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян».
Позивач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_5 є особою з інвалідністю другої групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради 01.03.2019.
17.04.2024 позивач через портал "Урядовий контактний центр" звернувся із заявою № ФИ-17149710 до начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, у якій з посиланням на статтю 40 Конституції України зазначив, що 01.10.2015 слідчим відділенням Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області було порушене кримінальне провадження № 12015170300001412 від 01.10.2015.
18.01.2024 Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) винесено рішення по справі Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18) та присуджено на користь позивача 3000 євро.
Станом на 21.03.2024 рішення Європейського суду з прав людини Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18) є виконаним. Внаслідок незаконних, протиправних дій та бездіяльності працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності відомчого контролю їх керівників за діями підлеглих, Державному бюджету України задано збитків на суму понад 120 тис. грн, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18). Тобто, вищевказані працівники "Оновленої поліції" підірвали авторитет держави на Міжнародному рівні внаслідок незаконних дій та бездіяльності, що беззаперечно підтверджено, рішенням Європейського суду з прав людини Fysun v. Ukraine, (Application Number 55637/18).
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини - Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків "Лелас проти Хорватії", п. 74. У зв'язку з вищевикладеним та завданням збитків Державі на суму понад 120 тисяч грн внаслідок незаконних дій працівників "Оновленої та Реформованої поліції", що підтверджено доказами у додатках та непоодинокими заявами позивача щодо неналежного здійснення кримінального провадження № 12015170300001412, вимагає винних притягнути до відповідальності з проведенням службових перевірок з урахуванням всіх скарг позивача, направлених під час досудового розслідування, незаконних закриттів кримінального провадження, допущення довготривалого розслідування та тяганини, що підтверджено в повній мірі наданими доказами.
Окремо вимагав ініціювати відшкодувати збитки Державі на суму понад 120 тис. грн, лише за рахунок винних працівників поліції з притягненням їх до кримінальної відповідальності.
Згідно з листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.04.2024 за вих. №4907-2024: відповідно до наявних відомостей, у працівників Департаменту виникли сумніви щодо встановлення авторства звернення, що своєю чергою унеможливлює забезпечення захисту персональних даних від випадкової втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до таких даних /а.с.8/.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17149710, суд першої інстанції, з посиланням на ненадання відповідачем відповіді на звернення позивача від 17.04.2024, дійшов висновку, що на час розгляду даної справи відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача ФИ-17149710 від 17.04.2024.
З метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розгляду заяви позивача з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 23.04.2024 за вих. № 64669/Ф-12978/11.1.1, суд виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17149710, суд зазначив про їх передчасність, оскільки на час розгляду даної справи відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача ФИ-17149710 від 17.04.2024.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок визнання відповідачем звернення ОСОБА_1 анонімним та відповідно не розгляду заяви позивача ФИ-17149710 від 17.04.2024.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом № 393/96-ВР.
Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96).
Згідно з приписами статті 8 Закону № 393/96-ВР визнається анонімним та не підлягає розгляду письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно із статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно зі статтею 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що саме на органи державної влади, до яких віднесено і відповідача по справі покладено обов'язок об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви чи скарги громадянина з метою забезпечення поновлення порушених прав та вжиття заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення та відповідно письмового повідомлення громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Водночас, письмове звернення, яке в силу частини 1 статті 8 Закону № 393/96-ВР визнано анонімним, розгляду не підлягає.
Відповідно до Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 № 109/2008, на який посилається позивач у позові, керуючись частиною другою статті 102 Конституції України та статтею 28 Закону України "Про звернення громадян", постановлено: Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень; запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян; з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.
Наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за №1493/31361, відповідно до статті 40 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", Указу Президента України від 07.02.2008 № 109 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348, підпункту 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, та з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, удосконалення організації їх особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі - Порядок №930).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, електронного зв'язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп'ютерами.
Відповідно до підпункту 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку № 930 попередній розгляд звернень громадян здійснюється з урахуванням Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, та положень про структурні підрозділи апарату Національної поліції України, міжрегіональні територіальні органи поліції, територіальні органи поліції, а також організаційно-розпорядчих актів Національної поліції України, які визначають розподіл обов'язків керівництва органів (підрозділів) поліції.
Пунктом 7 розділу ІV Порядку № 930 встановлено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: 1) прийняти до розгляду; 2) передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції; 3) надіслати за належністю до іншого державного органу або посадовій особі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції поліції, про що одночасно необхідно повідомити автора звернення; 4) залишити без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян".
Виходячи зі змісту пункту 11 Порядку № 930 звернення, оформлені належним чином, підлягають реєстрації, під час якої зверненню надається відповідний індекс (реєстраційний номер), який починається кожного року з першого номера. Реєстраційний індекс звернення складається з початкової літери прізвища автора звернення, порядкового номера звернення, що надійшло (наприклад, М-70). Реєстраційний індекс може бути доповнений іншими позначеннями, що забезпечують систематизацію, пошук, аналіз і зберігання. При реєстрації колективного звернення реєстраційний номер складається з літер «Кол» та порядкового номера (наприклад, М-70/Кол).
Звернення, які надійшли з використанням мережі Інтернет, засобами електронного зв'язку (електронне звернення) на електронну адресу органу (підрозділу) поліції, приймаються та реєструються службою діловодства. Під час реєстрації таких звернень до реєстраційного номера додається позначка «ЕЗ» (наприклад, М-70/ЕЗ) (пункт 17 Порядку № 930).
Положеннями пункту 22 Порядку № 930 встановлено, що у разі якщо заявник не називає свого прізвища, імені, по батькові, звернення реєструється як анонімне і розгляду не підлягає.
Згідно з пунктом 41 Порядку № 930 анонімні звернення відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» розгляду не підлягають (крім анонімних повідомлень про порушення Закону України «Про запобігання корупції»).
Анонімні звернення після реєстрації доводяться до відома керівників органів (підрозділів) поліції для врахування під час здійснення покладених на них завдань і функцій.
Як вбачається зі змісту Додатку № 6 Порядку № 930 в електронній реєстраційній картці при заповненні графи суб'єкт звернення вказується вид звернення : індивідуальне, колективне, анонімне.
З огляду на вищенаведені норми права, лише звернення, в якому не вказано прізвище, ім'я та по батькові заявника, реєструється як анонімне та не підлягає розгляду.
В усіх інших випадках, відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу (пункт 13, абзац другий пункту 23 розділу ІV Порядку № 930).
Дослідивши наявну в матеріалах справи реєстраційну картку звернення ОСОБА_1 № ФИ-17149710 від 17.04.2024, яке за змістом відповіді ДВБ НП України від 19.04.2024 за № 4907-2024, за підписом заступника начальника Департаменту ОСОБА_4 визнано анонімним, колегією суддів встановлено, що у вказаній картці міститься інформація щодо прізвища, ім'я, по батькові та місця проживання ОСОБА_1 , його контактного номеру телефону та електронної поштової адреси, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, змісту звернення та порушеного питання.
Зазначене звернення було подано позивачем у електронній формі, а тому в силу приписів статті 5 Закону № 393/96-ВР застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення від позивача не вимагалось. При цьому, звернення ОСОБА_1 № ФИ-17149710 від 17.04.2024 не зареєстроване як анонімне, що з урахуванням вищенаведеного унеможливлює визнання його у подальшому анонімним, а тому посилання відповідача на приписи статті 8 Закону № 393/96-ВР є необґрунтованим.
Отже, звернення ОСОБА_1 від 17.04.2024 (а.с. 62) у повній мірі відповідало вимогам статей 5, 7 Закону № 393/96-ВР, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.
Колегія суддів також зауважує, що ані приписами Закону № № 393/96-ВР, ані положеннями Порядку № 930 не передбачено попереднє вжиття таких заходів для надання відповіді на звернення громадян, як відвідування місця проживання автора звернення, встановлення його місцезнаходження, відібрання пояснень у мешканців будинку, в якому проживає заявник, перевірка актуальності мобільного номеру телефону. Факт перетину кордону позивачем також жодним чином не впливає на можливість реалізації ним права на звернення із відповідним електронним запитом та не є підставою для не надання уповноваженим органом такої відповіді.
Отже, проаналізувавши зміст звернення позивача від 17.04.2024 № ФИ-17149710 та відповідь ДВБ НП України від 19.04.2024 № 4907-2024, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не розглянуто належним чином звернення позивача, яке не було зареєстроване, як анонімне, та фактично не надано відповіді з викладенням мотивування щодо наявності/відсутності підстав для проведення службової перевірки та притягнення до відповідальності поліцейських ДВБ НП України.
У відповіді лише викладено перелік дій, які відповідач вчинив для виявлення особи автора звернення за місцем його проживання, проте, жодних відомостей з приводу поставлених позивачем питань, відповідь на звернення не містить.
Колегія суддів враховує, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР, рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Проте лист Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.04.2024 № 4907-2024 не містить роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 17.04.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17149710.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розгляду звернення позивача без дотримання вимог Закону № 393/96, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 у даному випадку буде зобов'язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-17149710 від 17.04.2024.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що колегія суддів не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі № 440/5830/24 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій