01 квітня 2025 р. Справа № 520/29589/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) по справі № 520/29589/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0/59072/2420 від 16.10.2024, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у розмірі 4 401,28 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення платником податків граничних строків сплати єдиного податку з фізичних осіб.
Разом з тим, вказував, що ним своєчасно сплачено єдиний податок в розмірі 40 875,00 грн, проте помилково проведено його виплату на рахунок, передбачений для зарахування військового збору. Вважав, що помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання у строки, визначені ПК України, має кваліфікуватись як дія та не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Щодо несвоєчасної сплати єдиного податку в сумі 3 300,00 грн зазначив, що не мав можливості виконати своєчасно податковий обов'язок з огляду на ракетні обстріли ІНФОРМАЦІЯ_1 , де на той час ним проводилась господарська діяльність.
З урахуванням наведеного, вважав спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та просив суд його скасувати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 079,39 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що перерахування коштів позивачем на інший рахунок є технічною помилкою платника податків, яка не звільняє його від обов'язку виконання податкових зобов'язань у строки, встановлені ПК України.
Вказує, що виконання податкового обов'язку вважається завершеним лише після того, як кошти будуть належним чином зараховані до бюджету на відповідний рахунок. Будь-яка помилка платника унеможливлює визнання виконання обов'язку належним і створює підстави для застосування штрафних санкцій.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.
У зв'язку зі смертю судді ОСОБА_2 , на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області та з 01.01.2016 включений до Реєстру платників єдиного податку платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%.
У вересні 2024 р. ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб, за результатами якої складено акт № 43557/20-40-24-20-06/ НОМЕР_1 від 18.09.2024 (а.с. 18-20).
Актом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 295.3 ст. 295 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб відносно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 08.11.2019 № 85920, від 30.09.2022 № 9197778061.
16.10.2024 ГУ ДПС у Харківській області, на підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0/59072/2420, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4 401,28 грн (а.с. 16).
Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що задекларована позивачем сума податкового зобов'язання у загальному розмірі 40 875,00 грн за податковою декларацією № 85920 сплачена ним своєчасно, а той факт, що перерахування податку здійснено на інший казначейський рахунок не є безумовною підставою вважати платника податку таким, що прострочив сплату податкового зобов'язання, а відтак і застосовувати штрафні (фінансові) санкції.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 079,39 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
У відповідності до п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно із п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення термінів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб.
За висновками акту перевірки позивач мав сплатити узгоджену суму податкових зобов'язань, зокрема, за податковою декларацією від 08.11.2019 № 85920 в термін до 21.11.2019, проте фактична сплата податку в розмірі 40 793,86 грн відбулась 16.01.2020.
Разом з тим, як вірно врахував суд першої інстанції, ОСОБА_1 17.11.2019 та 19.11.2019 здійснив сплату узгодженого податкового зобов'язання згідно платіжного доручення № 61 вiд 17.11.2019 на суму 39 900,00 грн та квитанції № ПН98263 вiд 19.11.2019 на суму 975,00 грн із призначенням платежу «сплата єдиного податку за 3 квартал 2019 р.» (а.с. 24-25).
Водночас, позивач помилково перерахував кошти зі сплати спірного податку на реквізити зі сплати воєнного збору № UA578999980000031114137020007, замість рахунку № НОМЕР_2 , який передбачений для зарахування єдиного податку з фізичних осіб.
05.12.2019 позивач подав до податкового органу заяву про коригування шляхом перенесення (перерахування) суми 40 875,00 грн відповідно до призначення платежу з рахунку № НОМЕР_3 на вірний рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 26).
У відповідь на заяву, контролюючий орган здійснив інвентаризацію розрахунків в ІКП та 16.01.2020 провів коригування сплачених коштів шляхом їх перерахування з одного бюджетного рахунку на інший, що підтверджується листом ДПС України від 21.01.2020 наданого позивачу за результатами розгляду скарги (а.с. 27-29).
Частиною 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України закріплено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення, чинне станом на час сплати позивачем єдиного податку), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).
Відповідно до приписів розділу 3 Положення, функціонування ЄКР забезпечує, зокрема, зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.
Колегія суддів зазначає, що допущення платником під час перерахування узгодженого грошового зобов'язання в строк, встановлений ПК України помилки, яка полягає у перерахуванні податку на відповідний рахунок контролюючого органу, відкритий в органі Державної казначейської служби України з відповідним призначенням, замість іншого відповідного рахунку з певним призначенням, у разі вжиття платником заходів для виправлення такої помилки, не є підставою для висновку про невиконання платником обов'язку зі сплати такого податку у встановлений ПК України строк.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.08.2023 у справі № 804/2811/17.
Верховний Суд у постановах від 11.04. 2019 року у справі № 822/3323/17 та від 10.04.2020 року у справі № 821/844/17 зазначив, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Таким чином, допущена помилка у номері рахунку, на який належало сплатити податкові зобов'язання, допущена позивачем у спірний період, під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання та не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 ст. 124 ПК України.
Щодо доводів апелянта про те, що перерахування коштів позивачем на інший рахунок є технічною помилкою платника податків, яка не звільняє його від обов'язку виконання податкових зобов'язань у строки, встановлені ПК України колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постановах, від 17.01. 2018 у справі № 2а-2686/09/2670, від 16.04. 2019 у справі № 826/1096/16 зазначав, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач своєчасно сплатив грошові зобов'язання за податковою декларацією, проте помилково на інший рахунок, в подальшому звертався до податкового органу із заявою про коригування відомостей щодо спірного податку шляхом перерахування сплачених коштів на вірний рахунок, отже вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
Як наслідок, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно притягнуто ОСОБА_1 до фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного податку за податковою декларацією від 08.11.2019 № 85920 та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 079,39 грн.
В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 4 079,39 грн діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 по справі № 520/29589/24 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк