Справа № 344/1786/25
Провадження № 2/344/1961/25
27 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-
30.01.2025 згідно вхідної реєстрації кореспонденції позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2 , в якій просив: стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 10.05.2022 в розмірі 5000 доларів США, суму нарахованих 3% річних за прострочене зобов'язання за період з 22.05.2022 по 30.01.2025 в сумі 404,38 доларів США та судовий збір.
Позов обгрунтовано тим, що 10.05.2022 між сторонами було укладено договір позики, оформлений розпискою, згідно з якою відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 4000 доларів США та зобов'язався повернути 5000 доларів США не пізніше 21.05.2022. Відповідач погодився на умови позики, про, що свідчить його підпис на розписці, однак на час звернення з позовом кошти не були повернуті. Крім того, відповідно до розрахунку розмір 3% річних становить 404,38 доларів США, із розрахунку за період з 22.05.2022 по 30.01.2025 за 985 днів прострочення із суми боргу у розмірі 5000 доларів США (а.с. 1-7).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.01.2025 справа передана головуючій Кіндратишин Л.Р. (а.с. 16-17).
05.02.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху (а.с. 20-21).
18.02.2025 позивачем подано заяву, в якій просив змінити прохальну частину позову, вказавши правильні реквізити особи відповідача: ОСОБА_2 , та усунуто недоліки вказані в ухвалі суду віл 05.02.2025 (а.с. 26-28).
Ухвалою судді від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 33-34).
У вступному слові позивач позов підтримав, з підстав викладених у ньому, просив задоволити.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що 10.05.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 4000 доларів США та зобов'язався повернути ОСОБА_1 5000 доларів США до 21.05.2022. Факт передачі зазначеної суми відповідачу засвідчується розпискою, її оригіналом (а.с. 44).
Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
При укладенні договору позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договору, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір позики вважається укладеним та підлягає до виконання. Відповідно до договору позики та розписки позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти в борг, в той час як зобов'язання позичальника виконані не були.
Наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За ч.2, ч.3 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження (№ 14-81цс24) зробила висновок про те, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
Згідно вимог ст. ст. 76 - 77, 79 - 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позики у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, право позивача порушене і підлягає захисту, тому з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 5000 ( п"ять тисяч) доларів США за договором позики від 10 травня 2022 року, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що відповідає дню виконання судового рішення.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за прострочене зобов'язання за період з 22.05.2022 по 30.01.2025 в сумі 404,38 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
А тому розрахунок 3 % річних за період, починаючи з 24.02.2022 відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, задоволенню не підлягає.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
На підставі та керуючись ст.ст.76-81, 89, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5000 ( п"ять тисяч) доларів США за договором позики від 10 травня 2022 року, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що відповідає дню виконання судового рішення.
У іншій частині вимог- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 211 ( одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ;
Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення - 01.04.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.