Справа № 344/1360/23
Провадження № 2/344/213/25
28 березня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
при секретарі судового засідання - Ласки І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександр Володимирович про визнання удаваним договору дарування та визнання права власності на квартиру, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень інших учасників справи.
26 січня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки 1 ОСОБА_2 , відповідача 2 ОСОБА_3 , відповідача 3 ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександр Володимирович про визнання удаваним договору дарування та визнання права власності на квартиру.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 . Після відкриття спадщини позивач дізналася у нотаріуса, що квартира, яку вони з чоловіком купили разом у 2011 році за адресою: АДРЕСА_1 , оформлена договором дарування і належить на праві приватної власності тільки йому.
У зв'язку з тим, що саме через раптову смерть ОСОБА_5 позивачці стало відомо про оформлення вчиненого правочину договором дарування, просить вважати наведену причину об'єктивною та надати можливість захищати порушені права у законному порядку.
08 жовтня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений шлюб. На момент укладення шлюбу вона та чоловік були працевлаштовані, у них в обох були вже повнолітні діти, інших додаткових витрат не було, тому вони після офіційної реєстрації шлюбу вирішили придбати квартиру за їхні спільні заощаджені кошти.
З початку 2011 року позивачка з чоловіком активно зайнялись пошуками житла. Неодноразово зверталися до послуг ріелторів, шукали відповідні пропозиції у газетах та оголошеннях. У газеті «Афіша Прикарпаття» № 35 позивачка знайшла оголошення про продаж квартири по АДРЕСА_2 (біля вокзалу) з автономним опаленням та з власним двориком і гаражем.
При огляді квартири за оголошенням з'ясувалося, що квартира знаходиться на АДРЕСА_2 , замість гаража на подвір'ї був маленький сарай, а замість автономного опалення - пічка та електричне опалення.
Враховуючи те, що у позивачки були особисті грошові заощадження, оскільки вона працювала у період з 2000 по 2001 рік за кордоном, в її чоловіка були деякі особисті грошові заощадження, а також і те, що вони з чоловіком з 2009 року спільно заощаджували кошти на придбання квартири, оскільки кожен з нас був працевлаштований з офіційними стабільними фінансовими доходами, вони погодилися на купівлю-продаж цієї квартири та відразу почали робити ремонтні роботи.
Ремонтні роботи здійснювали майстер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та майстер ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
З власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , позивачка та її чоловік познайомилися при огляді цієї нерухомості та дізналися, що квартира належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. До моменту огляду спірної квартири і після її купівлі-продажі позивачка та її чоловік з ОСОБА_2 не зустрічалися жодного разу. Жодних довірливих відносин з ОСОБА_2 ні в позивачки, ні в її чоловіка не було. Саме тому позивачка вважає, що інтересу в даруванні нерухомого майна, тим більше безоплатної передачі нерухомого майна не було в жодної із сторін. Ціна квартири на момент продажу була погоджена між сторонами заздалегідь, її вартість становила 34 000 доларів США.
25 листопада 2011 року у приміщенні нотаріальної контори за адресою: вул. Лепкого, 48 у м. Івано-Франківську приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександром Володимировичем було посвідчено договір дарування, реєстраційний № 565 від 25 листопада 2011 року.
Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що у чоловіка позивачки від попереднього шлюбу було двоє дорослих синів, один з яких більше 15 років не спілкувався з ним, інший син уникав спілкування та взагалі не цікавився його життям, припускає, що чоловік ОСОБА_5 не хотів, щоб попередня родина дізналася вартість квартири, яка ними була куплена, та ініціював оформлення правочину купівлі-продажу квартири як договору дарування. Продавець ОСОБА_2 також не заперечувала про укладення такого правочину, оскільки кошти за квартиру отримала напередодні нотаріального оформлення квартири.
Позивачка була присутня при нотаріальному оформленні і вважає, що в той час у жодної зі сторін не було спрямованості волі на встановлення інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені договором купівлі-продажу, а саме одна сторона (продавець), ОСОБА_2 , передала майно (квартиру) у власність ОСОБА_5 , а покупець ОСОБА_5 прийняв і сплатив за неї грошову суму. Позивачка вважає, що у сторін, зокрема її чоловіка як покупця та ОСОБА_2 як продавця була відсутня інша мета.
За таких обставин позивачка просить визнати удаваним договір дарування квартири, укладений 25 листопада 2011 року; застосувати до відносин, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з приводу придбання квартири правила щодо договору купівлі-продажу (який насправді уклали сторони); визнати за позивачкою право власності на 1/2 частки квартири; визнати за позивачкою, відповідно до законодавства про спадкування, право власності на 1/6 частки квартири; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до законодавства про спадкування, право власності на 1/6 частини квартири (т. 1 а.с. 2-10).
03 травня 2023 року відповідачка 1 ОСОБА_2 надала до суду клопотання, в якому позовні вимоги визнала. Пояснила, що дійсно продавала квартиру за оголошенням, квартира їй належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Будь-яких довірливих відносин з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у неї не було. Вартість квартири була погоджена заздалегідь. Кошти за продаж квартири вона отримала перед оформленням правочину (т. 1 а.с. 105).
04 грудня 2023 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін О.В. надані до суду письмові пояснення, в яких вказав, що 25 листопада 2011 року до нього особисто звернулися громадяни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із питанням посвідчення договору дарування квартири, а саме квартири за АДРЕСА_5 . Для підтвердження правомочності на укладення такого правочину вони пред'явили всі необхідні для цього документи, а саме: власниця квартири ОСОБА_2 пред'явила паспорт громадянина України, довідку про присвоєння податкового номеру та оригінали правовстановлюючих документів на квартиру (свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 18 січня 2010 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. по реєстру №1-60, Витяг про державну реєстрацію прав №32016279 від 11 листопада 2011 року, Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №32016372 від 11 листопада 2011 року, Технічний паспорт на квартиру та Довідку № 6076 від 25 листопада 2011 року, згідно якої в квартирі ніхто не зареєстрований за постійним місцем проживання; а майбутній набувач квартири ОСОБА_5 пред'явив паспорт громадянина України та довідку про присвоєння податкового номеру.
Чи були при такому зверненні присутні інші особи (зокрема ОСОБА_1 ) нотаріус, на жаль, нічого повідомити суду не може, оскільки дані події відбувалися досить давно.
Третя особа наголошує суду, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повідомили йому про своє бажання укласти саме договір дарування квартири, жодних прохань чи повідомлень щодо бажання укласти будь-який інший правочин щодо розпорядження даним нерухомим майном (договір купівлі-продажу, міни, довічного утримання) від них не поступало.
Після вивчення поданих документів та усної бесіди з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , в ході якої нотаріусом було попередньо ознайомлено їх з приписами цивільного законодавства, що регулюють процедуру укладення та правові наслідки договору дарування квартири і з'ясовано всі необхідні для посвідчення угоди відомості, жодних сумнівів у справжності їхніх намірів щодо укладення саме договору дарування квартири у нотаріуса не виникло, відповідно такий договір було ним посвідчено.
У ході підготовки та посвідчення нотаріусом договору дарування не було жодних дій чи висловлювань сторін правочину, які б свідчили про проведення оплати за передання прав на квартиру або обов'язку вчинити обдаровуваним на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, тобто свідчили б про удаваність правочину.
Просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю (т. 1 а.с. 150-151).
14 травня 2024 року відповідачем 3 ОСОБА_4 надано до суду заяву, якій зазначає, що позов вважає безпідставним та таким,що не підлягає задоволенню. Якщо суд прийде до висновку, що позов є підставним, просив застосувати строки позовної давності (т. 2 а.с. 92).
05 червня 2024 року представником відповідача 2 ОСОБА_4 - адвокатом Лютан З.Й. надано до суду заяву, якій зазначає, що позов є безпідставним та таким,що не підлягає задоволенню. Якщо суд прийде до висновку, що позов є підставним, просив застосувати строки позовної давності, що є самостійною підставою відмови у задоволенні позову (т. 2 а.с.124).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (т. 1 а.с. 27-28).
Ухвалою суду від 30 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху (т. 1 а.с. 29-31, 49-50)
Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (т. 1 а.с. 52-54).
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 119-121).
Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення провадження відмовлено у повному обсязі (т. 1 а.с. 129, 132-134).
Ухвалою суду від 06 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі №344/1360/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександр Володимирович про визнання удаваним договору дарування та визнання права власності на квартиру до припинення перебування відповідача ОСОБА_4 в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан (т.1 а.с.154-155, 159-162, 172-173, т. 2 а.с. 10-13, 25-28, 40-43).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 грудня 2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1 а.с.185-187, т. 2 а.с. 51-53).
Ухвалою суду від 18 квітня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександра Володимировича належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи по посвідченню 25 листопада 2011 року договору дарування квартири АДРЕСА_5 , який вчинено між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 76- 78, 81-82, 85-86, 89-90).
Ухвалою суду від 26 червня 2024 року визнано обов'язковою явку відповідача 1 ОСОБА_2 у судове засідання на 22 липня 2024 року об 11 годині 00 хвилин (т. 2 а.с. 137-139).
Пояснення учасників справи в судовому засіданні.
Позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки - адвокат Пленюк М.Д. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка 1 ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що квартиру АДРЕСА_5 отримала в спадщину від бабусі. Через деякий період часу вирішила її продати. Розмістила оголошення в газеті. Ціну за квартиру вказала 30 000,00 доларів США. З ОСОБА_10 та її чоловіком ОСОБА_11 познайомилася при купівлі квартири. Вони оглянули квартиру, квартира їм сподобалася. Кошти за квартиру отримала на руки, готівкою, розписки про отримання коштів не писала. Квартиру продала за 34 000,00 доларів США, оскільки в квартирі провела ремонт, міняла сантехніку, також в квартирі залишилася кухня та санвузол. При оформленні купівлі квартири у нотаріуса був укладений договір дарування.
У судовому засіданні представник відповідача 2 ОСОБА_3 - адвокат Лютан З.Й. просив суд у задоволенні позову відмовити, пояснив, що позов є безпідставним та недоведеним.
Відповідач 3 ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (т. 2 а.с. 92).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександр Володимирович до суду не прибув, попередньо подав письмові пояснення, в яких росив здійснювати слухання справи за його відсутності та відмовити у задоволенні позову за безпідставністю (т. 1 а.с. 150-151).
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є головою ОСББ АДРЕСА_6 більше 20 років. Спочатку у квартирі АДРЕСА_7 даного будинку проживала ОСОБА_2 зі своїми батьками, пізніше з чоловіком та дітьми. ОСОБА_13 вирішила продати квартиру та попросила їй допомогти. Вона розмістила оголошення в газеті. Довго шукала покупців. У подальшому квартиру продала ОСОБА_14 , який проживав у даній квартирі разом із дружиною ОСОБА_10 . За яку ціна була продана квартира їй не відомо. Під час нотаріального посвідчення договору вона не була присутня.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
25 листопада 2011 року між ОСОБА_2 , Дарувальником, та ОСОБА_5 , Обдаровуваним, був укладений договір дарування квартири, за яким Дарувальник безоплатно передає у власність Обдаровуваного, а Обдаровуваний приймає у власність квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 11-14, т. 2 а.с. 95-96, 111).
08 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 був зареєстрований шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 (т. 1 а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер (т. 1 а.с. 16).
ОСОБА_1 працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 4 «Калинова сопілка» з 24 липня 1984 року та отримує заробітну плату (т. 1 а.с. 17-17а, 23-24).
У газеті «Афіша Прикарпаття» було розміщено оголошення про продаж квартири АДРЕСА_5 (т.1 а.с.18).
На квартиру АДРЕСА_5 видано технічний паспорт (т. 1 а.с. 21-22, т. 2 а.с. 103-105).
ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_5 на підставі договору дарування (т. 1 а.с. 25-26).
Згідно звіту про оцінку майна, квартири АДРЕСА_5 , ринкова вартість оцінюваного об'єкта складає без ПДВ 489 000,00 грн (т. 1 а.с. 36-47).
Відповідно до копії Витягу з наказу № 36 від 04 лютого 2023 року, ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення (т. 1 а.с. 126).
Як вбачається з копії Витягу із наказу від 09 лютого 2023 року № 46, лейтенанта ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, призначено на посаду слухача курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації центру підвищення кваліфікації, ВОС -341000 (т. 1 а.с. 147-149).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2022 року, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є його дружина ОСОБА_1 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спадщина складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_8 (т. 1 а.с. 174, т. 2 а.с. 14, 29, 44).
Згідно копії довідки Житлово-експлуатаційної організації № 8, у квартирі АДРЕСА_5 ніхто не зареєстрований (т.2 а.с.97).
Як вбачається з копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 98, 103-195, 109-110).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 січня 2010 року, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її дочка ОСОБА_18 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки майна, від якого відмовився чоловік ОСОБА_19 . Спадщина складається з квартири АДРЕСА_5 (т.2 а.с. 99-102).
Норми права, що підлягають застосуванню та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина перша статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 60 Сімейного кодексу України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина третя статті 61 Сімейного кодексу України).
Встановлено, що 25 листопада 2011 року між ОСОБА_2 , Дарувальником, та ОСОБА_5 , Обдаровуваним, був укладений договір дарування квартири, за яким Дарувальник безоплатно передає у власність Обдаровуваного, а Обдаровуваний приймає у власність квартиру АДРЕСА_5 .
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування вимог позивачка вказує, що з 08 жовтня 2009 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 . У період шлюбу вона разом з чоловіком за подружні кошти придбали квартиру, перед оформленням договору у нотаріуса кошти у розмірі 34 000,00 доларів США вони передали покупцю ОСОБА_2 . Але при оформленні квартири у нотаріуса продавець ОСОБА_2 та покупець, чоловік позивачки ОСОБА_5 , уклали договір дарування, про існування, якого позивачка узнала лише тоді, коли чоловік помер і виникло питання отримання спадщини.
Відповідачка 1 ОСОБА_2 як у судовому засіданні, так і у клопотанні від 03 травня 2023 року визнала позовні вимоги та пояснила, що насправді між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири, за яким вона отримала кошти у розмірі 34 000,00 доларів США.
Суд приймає в якості належного та допустимого доказу покази свідка ОСОБА_12 , оскільки в своїх поясненнях даний свідок підтвердила те, що ОСОБА_2 мала намір саме продати свою квартиру, а не подарувати.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається те, що сторони оспорюваного договору дарування не є родичами чи близькими або знайомими (до укладення договору дарування) особами.
Суд вважає, що дослідженим у судовому засіданні доказами доведено факт укладення правочину, що, на думку позивачки, є удаваним; спрямованість волі сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в удаваному правочині на встановлення правових відносин купівлі-продажу та настання між сторонами правочину прав та обов'язків, передбачених договором купівлі-продажу,
Аналіз наведених належних та допустимих доказів вказує на те, що позивачкою доведено обставини, які підтверджують укладення сторонами удаваного правочину, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме те, що договір дарування квартири АДРЕСА_5 , укладений 25 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександром Володимировичем, є удаваним правочином, який приховує інший правочин - договір купівлі-продажу, який насправді вчинили сторони.
Таким чином, оскільки сторони уклали договір дарування для того, щоб приховати договір купівлі-продажу, застосовуються правила Цивільного кодексу України щодо купівлі - продажу квартири, яка була придбана подружжям ОСОБА_16 у період шлюбу, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору дарування спірної квартири договором купівлі-продажу та визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, оскільки, відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, підлягають задоволенню, так як ґрунтуються на законі, доведені матеріалами справи та визнані відповідачкою 1 ОСОБА_2 .
Наведені обставини об'єктивно вказують на те, що при укладенні договору дарування 25 листопада 2011 року насправді було укладено договір купівлі-продажу, оскільки дарувальнику були передані кошти за квартиру, а договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, тобто має місце удаваного правочину, що є підставою для визнання цього правочину недійсним за правилами статті 235 Цивільного кодексу України та визнання права власності на 1/2 частину майна подружжя за позивачкою.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачкою, відповідачем 2, відповідачем 3, відповідно до законодавства про спадкування, право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_5 , то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даних вимог, оскільки судом у даній справі не вирішується питання щодо розподілу спадкового майна, дані вимоги є передчасними у зв'язку з відсутністю жодних доказів про порушення, невизнання або оспорення спадкових прав позивачки, відповідача 2 чи відповідача 3.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення., якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Заявлене представником відповідача 2 та відповідачем 3 клопотання про застосування пропущеного строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки встановлено, що позивач дізналася про порушене право у 2022 році після смерті чоловіка і будь-яких інших належних та допустимих доказів пропуску строків позовної давності судом не здобуто, а представник відповідача 2 та відповідач 3 такі докази суду не надали.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що часткове задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександр Володимирович про визнання удаваним договору дарування та визнання права власності на квартиру - задовольнити частково.
Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_5 , укладений 25 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександром Володимировичем, договором купівлі-продажу.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_5 ,
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_9 .
Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_10 .
Відповідач 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_11 .
Відповідач 3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено, місце реєстрації: АДРЕСА_11 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Логвін Олександр Володимирович, місцезнаходження: 76000 м. Івано-Франківськ, вул. Лепкого, буд.48.
Повний текст рішення складено 28 березня 2025 року.
Суддя Мелещенко Л.В.