Справа № 560/18786/24
іменем України
01 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222550017574 від 25.11.2024 р. щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи в російській федерації з 01.09.1999 року по 07.04.2022 року та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19.11.2024 року, із врахуванням довідок № 123, 124, 125 від 05.06.2024 року про заробітну плату за період роботи з січня 2015 року по грудень 2020 року виданих муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом середня загальноосвітня школа № 26 м. сургут.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії, оскільки відповідає вимогам законодавства.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що страховий стаж позивача становить 16 років 3 місяці 1 день, що недостатньо для призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 01.09.1999 по 07.04.2022 відповідно до записів трудової книжки від 18.08.1991 НОМЕР_1 , оскільки підприємство знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносити на підставі Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації. Звертає увагу на те, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до записів трудової книжки від 18.08.1991 НОМЕР_2 позивач в період з 01.09.1999 по 07.04.2022 працював в середній школі №26 м. сургута. Згідно з записом від 19.06.2001 слід вважати середню школу №26 муніципальним загальноосвітнім закладом середньою загальноосвітньою школою №26. Відповідно до запису від 03.05.2011 муніципальний загальноосвітній заклад середню загальноосвітню школу №26 м. сургута слід вважати муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом середньою загальноосвітньою школою №26.
У довідках від 05.07.2024 №123, від 05.07.2024 №124 та від 05.07.2024 №125, виданих муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом середня загальноосвітня школа № 26, містяться відомості про заробітну плату позивача за період з 2015 року по 2020 рік. У цих довідках зазначено, що вони видані на підставі особових рахунків за 2015 - 2020 роки, а також те, що зі всіх сум заробітної плати, які вказані в цих довідках, були здійснені відрахування в пенсійний фонд російської федерації.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача з заявою від 19.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222550017574 від 25.11.2024 відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 року). Зазначено, що страховий стаж позивача становить 16 років 3 місяці 1 день. До страхового стажу не зараховано, зокрема, період роботи з 01.09.1999 по 07.04.2022, відповідно до записів трудової книжки від 18.08.1991 НОМЕР_1 , оскільки підприємство знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносити на підставі Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 31 року.
Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (19.11.2024), згідно з паспортними даними досяг віку 60 роки, що не заперечується сторонами.
Спірним є наявність в позивача необхідного страхового стажу.
Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано, зокрема, період роботи з 01.09.1999 по 07.04.2022 відповідно до записів трудової книжки від 18.08.1991 НОМЕР_1 , оскільки підприємство знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносити на підставі Указу Президента України від 24.02.22 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, Україна вийшла з зазначеної Угоди.
Положення Постанови №1328 належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, а саме з 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 належить застосуванню при зарахуванні спірного періоду роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім цього, згідно з пунктом 2 статті 13 зазначеної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд також зазначає, що хоч російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, у спірний період роботи позивача зазначена Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
У цьому випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні №222550017574 від 25.11.2024 про не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.09.1999 по 07.04.2022.
Крім того, суд зазначає, що в спірному рішенні помилково зазначено ідентифікуючі ознаки трудової книжки, а саме від 18.08.1991 НОМЕР_1 , замість правильних від 18.08.1991 НОМЕР_2 .
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.09.1999 по 07.04.2022.
Як встановив суд, страховий стаж, вказаний в рішенні №222550017574 від 25.11.2024, становить 16 років 3 місяці 1 день. З урахуванням періоду роботи з 01.09.1999 по 07.04.2022 страховий стаж позивача становить більше 31 року, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222550017574 від 25.11.2024, яким оформлена протиправна відмова відповідача.
Суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
З урахуванням підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу має бути призначена з 19.11.2024 (з дня звернення за пенсією).
Твердження відповідача про відсутність даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації є помилковими, оскільки заперечуються змістом довідок від 05.07.2024 №123, від 05.07.2024 №124 та від 05.07.2024 №125, виданих муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом середня загальноосвітня школа № 26.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17), відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Також, у постановах від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків у російській федерації для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплаті пенсії, адже позивач у будь-якому разі не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а відсутність відомостей про їх сплату не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періоду його роботи.
Тому наведені доводи про відсутність відомостей щодо сплати страхових внесків, як підстава у відмові призначити пенсію, є також протиправними, оскільки покладають на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.
Щодо доводів відповідача про те, позовні вимоги зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222550017574 від 25.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.1999 по 07.04.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19.11.2024 з урахуванням довідок від 05.07.2024 №123, від 05.07.2024 №124 та від 05.07.2024 №125, виданих муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом середня загальноосвітня школа № 26.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк