Справа № 560/15900/24
іменем України
01 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 29.10.2024 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої, просить:
"- визнати неправомірною відмову відповідача за №10/9046 від 14.10.2024 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язати комісію створену при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"".
Ухвалою суду від 29.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; залучено до участі у справі № 560/15900/24 в якості другого відповідача - комісію з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 ; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 та у комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином завірені: витяг з протоколу засідання комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 № 28, яким оформлене рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; копії заяви ОСОБА_1 від 28.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих до неї документів.
Від позивача до суду 29.10.2024 надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 юридична адреса: АДРЕСА_2 Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірною відмову відповідача за №10/9046 від 14.10.2024 року у наданні відстрочки від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 29.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Від відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду 21.03.2025 надійшли витребувані судом документи.
Згідно із позовною заявою, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.
Позивач вказує, що, маючи повнолітню дитину з інвалідністю 2 групи, подав 28.09.2024 до відповідача-1 заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу в Україні, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначає, що відповідач-1 протиправно відмовив йому у наданні відстрочки від призову на військову службу.
Відповідачі 1, 2 правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач 28.09.2024 звернувся до Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомленням від 14.10.2024 № 10/9046 позивача поінформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 11.10.2024 № 28 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зазначено про те, що останній підлягає призову під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.
Зазначено причини відмови: не встановлений факт батьківства.
Вважаючи рішення відповідача-1 щодо відмови у наданні відстрочки протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та теритріальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За ст. 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У свою чергу, нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 цього Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно із пунктом 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п.58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно із пунктом 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, Порядком № 560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов'язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в процесі надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
Як зазначено судом вище, у вересні 2024 року позивач звернувся до Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, згідно із пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви додано перелік документів, що підтверджує наявність заявленої позивачем підстави для відстрочки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння РНОКПП позивачу; копію військово-облікового документу; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 .
Як також вказано судом вище, відмова у наданні відстрочки обґрунтована не встановленням факту батьківства.
Інших зауважень щодо наданих позивачем документів, відповідачем-2 не вказано.
Надаючи правову оцінку такій відмові відповідача-2, суд зазначає таке.
Так, приписи п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період для військовозобов'язаних чоловіків, які мають на утриманні повнолітню дитину з інвалідністю І або ІІ групи.
Аналізуючи положення згаданого вище пункту, суд виходить з того, що законодавець передбачив, що відстрочка надається у випадку наявності на утриманні у військовозобов'язаного повнолітньої дитини з інвалідністю І або ІІ групи.
У даній справі ОСОБА_2 , є донькою позивача та є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що наявних в матеріалах справи документів було достатньо для надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, адже такі документи підтверджують право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, як військовозобов'язаного чоловіка, який має на утриманні повнолітню дитину з інвалідністю ІI групи, а тому рішення Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 7 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є протиправним.
При цьому, суд також зазначає про таке.
У матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження того, що відповідачем-2 надавалась будь-яка оцінка поданим позивачем документам, які підтверджують факт його батьківства ОСОБА_2 .
Так, відповідачем-2 не конкретизовано, з яких підстав він вважає копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 НОМЕР_3 неналежним доказом на підтвердження факту батьківства заявника - ОСОБА_1 .
Суд виходить з того, що правомірними способами поведінки відповідача-2 за результатами розгляду заяви про надання відстрочки є надання відстрочки або вмотивована відмова.
Якщо відмова пов'язана з відхиленням документів, доданих позивачем до своєї заяви, то відповідач повинен зазначити відповідні підстави такого відхилення з їх обґрунтуванням.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що спірне рішення, оформлене протоколом від 11.10.2024 № 28, не містить чітких підстав для його прийняття та обґрунтування щодо не встановлення факту батьківства заявника.
Отже, суд вважає, що відповідач-2 розглянув заяву позивача та документи, які до неї подані, поверхнево.
Суд наголошує, що за загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Невиконання відповідачем-2 законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії вказує на його протиправність.
За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення, що стосується відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації критеріям, встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, критерію обґрунтованості, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Щодо вимоги зобов'язального характеру, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).
У постанові Верховного Суду 25.03.2020р. у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, а тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене вище, суд вказує на те, що, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особа повинна надати відповідні документи, за результатами розгляду яких, військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Як вже вказано судом, у вересні 2024 року позивач звернувся до Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, згідно із пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви, окрім інших документів, що підтверджує наявність заявленої позивачем підстави для відстрочки, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», також долучено копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 .
Із змісту, наявної у матеріалах справи, копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності з 20.07.2023 року, інвалідність встановлена на строк до 01.03.2025 року, дата чергового переогляду - 02.2025 року.
Отже, суд зазначає, що, оскільки на дату ухвалення рішення у справі, строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 сплив, то у суду відсутні законні підстави для зобов'язання Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду справи, суд виходить з того, що способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом засідання Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 № 28 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Що стосується другої позовної вимоги, то суд не може зобов'язати відповідача-2 прийняти рішення про надання заявнику відстрочки від призову на підставі доданих до заяви документів, які не відповідають на час ухвалення рішення у справі встановленим законодавством України вимогам.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, додавши до неї актуальні на момент повторного звернення документи, передбачені Порядком № 560, для підтвердження інвалідності ОСОБА_2 .
Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд виходить із такого.
Як встановлено судом, при зверненні до суду із даним позовом, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
За ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 3, 4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Так, у зв'язку із тим, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, то, у відповідності до вимог статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати із сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 у сумі 605, 60 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом засідання Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 № 28, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати із сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач-1: Відповідач-2:ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) Комісія з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Є.В. Печений