Справа № 560/18620/24
іменем України
31 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України , військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в якій просить:
1. Визнати протиправною та скасувати відмову військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України у вигляді правової оцінки обставин, наведених у рапорті водія-радіотелефоніста 3 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_1 (вх. №1701 від 10.10.2024) про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України повторно розглянути рапорт водія-радіотелефоніста 3 відділення 1 взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Позов мотивований тим, що військова частина протиправно відмовила позивачеві у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Ухвалою суду від 25.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачами 20.01.2025 та 21.01.2025 подано відзиви на позовну заяву, у яких проти позовних вимог заперечують. Зазначають, що позивач звертався з рапортом про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною із числа осіб з інвалідністю II групи.
Відповідачі не погоджуються з тим, що відмова у задоволенні рапорту позивача була протиправною.
Зазначають, що основною підставою для відмови у задоволенні рапорту стало те, що довідка ЛКК, яка видана КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 30.09.2024 видана у довільній формі, тому не може вважатися медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. А висновок № 911 від 30.09.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, хоч і виданий за встановленою формою, але не є документом, який може засвідчувати потребу саме у постійному догляді.
Вказують, що стосовно актів законодавства, які наводить позивач, то вони не встановлюють і не створюють підстав видачі висновків медичних закладів (лікарсько-консультативних комісій) та не визначають порядок такої видачі. Так само і Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" не визначає кому і в якому порядку видаються висновки лікарсько-консультативних комісій, оскільки це є компетенцією Міністерства охорони здоров'я України. Лікарсько-консультативні комісії не можуть довільно, на власний розсуд, без встановленого порядку та визначених критеріїв видавати медичні висновки не на підставі положень законодавства, які регулюють діяльність цих комісій.
У задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.
Суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2022, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 10.10.2024 вх. № 1701 подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 07.11.1999 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.11.1999 зареєстрували шлюб.
Згідно з довідкою акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 936183, виданою 18 вересня 2024 року, ОСОБА_3 , 18.09.2024 призначено ІІ групу інвалідності на строк до 01.10.2027, дата чергового переогляду - 09.2027; висновок про умови та характер праці: протипоказання важкої фізичної праці.
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданому ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" 30 вересня 2024 року за № 911, ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок дійсний до 30 вересня 2025 року.
Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі.
Відповідно до довідки ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 30.09.2024 б/н, виданій у довільній формі, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Листом помічника командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2024 позивачеві відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки надані військовослужбовцем документи не підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Так, відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і надалі у редакції на час подання рапорту про звільнення) під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, з-поміж іншого: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (абзац 11).
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008; тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
За змістом спірних обставин у цій справі, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 30 вересня 2024 року за № 911 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 30 вересня 2025 року.
Так, визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" від 18 вересня 2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Своєю чергою, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням № 1317 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке 01 січня 2025 року втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338; підлягає застосуванню у цій справі у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Відповідно до Порядку № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за нормою абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд за схожих зі спірними обставин дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та у вже згаданій постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 зазначив про те, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (зокрема, за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 (надалі - Інструкція № 407).
Відповідно до Інструкції № 407 висновок за формою № 080-4/о надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Визначаючись у спірних правовідносинах у цій справі суд враховує позицію Верховного Суду у спорі у такій категорії у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 щодо необхідності судам з'ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби від 10.10.2024 додано нотаріально-посвідчені копії: паспортів громадянина України позивача та ОСОБА_3 , карток платників податків позивача та ОСОБА_3 , витяги з реєстру територіальної громади позивача та ОСОБА_3 , витяг з ДРАЦСГ про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00046418862 від 09.08.2024, копію довідки ЛКК, виданої КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 30.09.2024, копію висновку № 911 від 30.09.2024; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №936183 від 18.09.2024, довідку про склад сім'ї та оригінали витягів з реєстру територіальної громади позивача та ОСОБА_3 .
При цьому, на переконання суду, абзацом 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду.
В аспекті цього суд враховує, що ІІ групу інвалідності встановлено ОСОБА_3 до 01 жовтня 2027 року, а висновок ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" є дійсним до 30 вересня 2025 року, тобто на один рік, на чому слушно закцентовано відповідачем. Водночас, як вже йшлося, особам, яким встановлено інвалідність безстроково, згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 висновок видається безстроково; а особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців; іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Суд вважає, що "постійний догляд" і "догляд на непрофесійній основі" не утворюють синонімію та мають відмінне смислове навантаження, проте саме висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду є тією підставою, яку сформульовано і закладено законодавцем в основу абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII для підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 30 вересня 2024 року № 911, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття "догляд на непрофесійній основі" є не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Тому, з огляду на вказівку у висновку ЛКК про потребу соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, суд зауважує на тому, що відповідно частини шостої статті 13 Закону України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII "Про соціальні послуги" фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (пункт 4).
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 14 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі", для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім'ї затверджується Мінсоцполітики.
Суд враховує, що до рапорту про звільнення з військової служби від 10.10.2024 позивачем не додавався акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу, що підтверджено переліком доданих документів у поданому рапорті.
Щодо довідки ЛКК, яка видана КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 30.09.2024 виданій у довільній формі, на що слушно закцентував увагу представник відповідача, суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" від 09.03.2021 № 407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 квітня 2021 р. за № 510/36132 затверджено, такі що додаються:
1) форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
2) форму первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
3) форму первинної облікової документації № 080-3/о «Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги» та інструкцію щодо її заповнення.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що довідка ЛКК, яка видана КНП «ЦПМД Хмельницького району» від 30.09.2024, не належить до форм медичної документації, що визначена Наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" від 09.03.2021 № 407, оскільки складена у довільній формі.
При здійсненні правозастосування суд має комплексно та системно застосовувати законодавство, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акта.
Іншій підхід призвів би до невиправданого звільнення від виконання військовозобов'язаним Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України і ухилення від виконання такого.
Вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що відсутність у висновку, складеному ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 30 вересня 2024 року за № 911, інформації про необхідність постійного догляду, утворює самостійну та достатню підставу для висновку про непідтвердження вказаних у рапорті підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за дружиною з інвалідністю II групи, а тому суд погоджується з відповідачем у тому, що позивач не надав належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби, визначених абзацом 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, відтак порушення прав позивача, про захист яких він просив у судовому порядку, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду. Натомість відповідачами доведено перед судом правомірність дій у межах спірних правовідносин.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини (для догляду за дружиною) на підставі поданого рапорту з додатками, а дії та рішення відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов