Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 березня 2025 року Справа № 520/33310/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі відповідач-1) та головного управління пенсійного фонду у Харківській області (надалі відповідач-2) щодо розгляду заяви від 19.03.2024 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати рішення №20229-03-16 від 27.03.2024 головного управління пенсійного фонду у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області “Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/207 від 18.03.2024; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 54% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області “Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» №04-49/207 від 18.03.2024, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024; - зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату ОСОБА_1 , перерахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням відповідача-1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі вищевказаної довідки відмовлено. Вважає таке рішення протиправним та просить його скасувати.
Відповідачем-1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивач звернулась із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Відповідно до ст. 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді визначається виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди суддів який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Просить у позові відмовити.
Відповідачем-2 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Щодо здійснення перерахунку пенсії позивача, то наведено пояснення аналогічні змісту відзиву відповідача-1. Відносно позовної вимоги про виплату перерахованої пенсії, то така вимога заявлена позивачем на майбутнє. Просить у позові відмовити.
09.12.2024 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладений у мотивувальній частині цієї ухвали.
26.12.2024 ухвалою суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області видано довідку від 18.03.2024 № 04-49/207 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024.
19.03.2024 позивачем подано до пенсійного органу заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки.
Рішенням головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області від 27.03.2024 № 20229/03-16 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, з урахуванням розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 18.03.2024 № 04-49/207.
Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення та просить його скасувати, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 2 розділу ІІ Порядку № 3-1).
Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІ Порядку № 3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 3-1, для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів
Відповідно до п. 3 розділу ІV Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб -3028,00 грн; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 гривні.
Суд повторно відмічає, що позивачу видано довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій вказано суддівську винагороду, зокрема станом на 01.01.2024, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, відповідач - головне управління Пенсійного фонду України в Київській області керувався положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», який визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102,00 грн.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.
Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21).
Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах: - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; - зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
З огляду на викладене вище та приймаючи до уваги збільшення станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 18.03.2024 № 04-49/207, а тому оскаржуване рішення головного управління Пенсійного фонду України в Київській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту порушених прав позивача, суд прийшов наступного.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Вказані висновки відповідають висновкам Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ).
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому суд ураховує, що питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Суд установив, що розгляд заяви позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та ухвалення рішення про відмову у такому перерахунку здійснювалось ГУ ПФУ у Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про наявність підстав для зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок позивачу з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 18.03.2024 №04-49/207, з урахуванням раніше проведених платежів.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити позивачу виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки, суд прийшов наступного.
Відповідну до п.4.10. Порядку після перерахунку пенсії, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки позивач перебуває на обліку у відповідача-2, який після ухвалення відповідачем-1 рішення про перерахунок пенсії на виконання судового рішення, зобов'язаний передати електронну пенсійну справу позивача до відповідача-2 для виплати довічного грошового утримання судді у відставці, а відтак підстави стверджувати що відповідач-2 не здійснить виплату перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення про перерахунок пенсії прийняте суб'єктом владних повноважень у суду відсутні. Подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (відповідача-2) щодо невиконання рішення відповідача-1 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці можуть бути предметом судового розгляду, однак виникнення необхідність звернення до суду з цього питання у цій справі не установлено, а відтак у такій позовній вимозі необхідно відмовити.
Щодо частини позовної вимоги про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник не у зв'язку із тим, що розмір довічного грошового утримання обмеженого граничним розміром, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а відтак, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд приходить висновку про відмову у задоволені таких позовних вимог.
У випадку, якщо позивач за результатом вчиненого відповідачем, на підставі рішення суду у вказаній справі, перерахунку буде незгоден з нарахованою до сплати сумою пенсії, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Щодо заяви про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи, що судом під час ухвалення рішення у цій справі не було здійснено стягнення сум пенсійних виплат, підстави для застосування вказаної норми права та задоволення вимог заяви в цій частині відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27.03.2024 № 20229/03-16 «Про відмову у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ».
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідки від 18.03.2024 №04-49//207 виданої територіальним управління державної судової адміністрації України в Харківській області, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік", починаючи х 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, код ЄДРПОУ 14099344.
Повне судове рішення складено суддею 31.03.2025.
Суддя М. І. Садова