Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 березня 2025 року Справа № 520/35589/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, в частині виплати компенсації за не отримане речове майно, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, за період з 09.10.2024 по 28.11.2024; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 09.10.2024 по 28.11.2024 в сумі 65473,80 грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 09.10.2024 до 28.11.2024. У зв'язку із наведеним звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що компенсація вартості за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, а самостійним видом компенсації, яка виплачується за умови добровільної відмови позивача від отримання належного йому речового майна, яке він міг отримати, перебуваючи на військовій службі. Компенсація не є оплатою праці, таким чином вимоги статей 116, 117 КЗпП України не можуть бути застосовані у даних правовідносинах. Позивач подав рапорт на компенсацію речового майна 14.10.2024 року, у період коли вже був звільнений зі служби у ВЮІ НЮУ та розрахований при звільненні по всім видам забезпечення про, що свідчить вищевказаний витяг із наказу. Відповідно до наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" від 06.08.2024 року № 531, розгляд рапорту військовослужбовця здійснюється у строк не більше 14 днів з дня його подання. Вищезазначений рапорт було подано та зареєстровано 14.10.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 та 24.10.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 було направлено розрахунок до Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики для отримання коштів на виплату компенсації. Виплата позивачу компенсації за неотримане речове майно не може проходити миттєво та військова частина НОМЕР_1 ніяк не може вплинути на пришвидшене отримання коштів, це тривала процедура для виплати компенсації. Тим самим військова частина НОМЕР_1 вважає що затримки у виплаті компенсації не було. Також повідомляємо, що відповідно до додатків позовної заяви ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого викладача кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного Інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Тому відповідно до вищезазначеного позивач не являвся військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , виходячи с цього довідки про доходи Позивача та виплачені суми при звільнені у військовій частині НОМЕР_1 відсутні. Підсумовуючи вищевикладене, будь-якої вини чи протиправних дій з боку відповідача не було. Просить у позові відмовити.
Третьою особою подано до суду пояснення на позов. Наводить аргументи про те, що Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого не є юридичною особою, не має власних реєстраційних рахунків в органах Державної казначейської служби України, не є розпорядником бюджетних коштів і не здійснює безпосередні виплати військовослужбовцям.
Ухвалою суду від 06.01.2025 адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 19.03.2025 залучено до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, 03.09.2024 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. Дані обставини підтверджено витягом з наказу директора Департаменту кадрової політики міністерства оборони України від 03.09.2024 № 358.
ОСОБА_1 з 08.10.2024 виключено із списків особового складу Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Дані обставини підтверджено витягом з наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 08.10.2024 № 286.
14.10.2024 позивач звернувся відповідача із рапортом про те, що у зв'язку із звільненням з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, а саме: за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку прошить виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно. Просить нарахувати належну йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та перерахувати кошти на реквізити моєї картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
24.10.2024 відповідач звернувся із листом № 1635/2987 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про наступне. На виконання вимог п. 4 розділу III Наказу Міністра оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, з метою виплати грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, звільненому в запас військовослужбовцю, що перебував на речовому забезпеченні в військовій частині НОМЕР_1 , просить виділити кошти у сумі 144161 грн. 38 коп.
29.11.2024 позивачу здійснено виплату грошової компенсації за речове майно у розмірі 120288,10 грн. Тобто фактичним днем розрахунку з позивачем є 29.11.2024.
Позивач наводить аргументи про те, що виплата такої компенсації відбулась з порушенням строків, а тому просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно із приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині четвертій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178), грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Спірні правовідносини у цій справі виникли, зокрема, щодо права позивача на стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно).
З огляду на викладене вище, суд відмічає, що Закон покладає на роботодавця (підприємство, установу, організацію) обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Натомість відповідач наводить аргументи про те, що компенсація за речове майно не входить до складу заробітної плати, а тому норми КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини, відносно чого суд зазначає наступне.
Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 ч.1 ст.29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно то таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
Як уже зазначено, ст.116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а ст.117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що не виплата компенсації вартості за неотримане речове майно в день виключення зі списків є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.
У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.
Дата звільнення позивача з військової служби є 08.10.2024.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Таким чином, першим днем затримки є 09.10.2024.
Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд зазначає таке.
Остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений відповідачем 29.11.2024.
Відповідно до правової позиції викладно у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № №400/5427/24 суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що період стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється періодом з наступного дня після виключення позивача зі списків особового складу військової частини до дня, що передує дню фактичного розрахунку.
Отже кінцевий строк проведення розрахунку є 28.11.2024.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100.
Абз.3 п.2 Порядку №100 визначає, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Позивачем надано до суду довідку від 23.10.2024 у якій вказано, що останній у серпні 2024 року отримав грошове забезпечення у сумі 39156,00 грн, у вересні 2024 року 39156,00 грн.
Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1283,80 (78312,00 грн : 61 календарний день) грн.
Так, кількість календарних днів обмеженого періоду невиплати середньої заробітної плати з 09.10.2024 до 28.11.2024 становить 51 календарних днів.
Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за обмежений період з 09.10.2024 до 28.11.2024 становить 65473,99 грн (1283,80 грн*51 днів).
З зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов'язкові платежів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач подав рапорт про виплату компенсації за речове майно 14.10.2024, тобто після звільнення із служби, суд прийшов наступного.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації ( далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового права, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформлюється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видачі наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, з аналізу наведених норм, суд прийшов переконання про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а відповідно, на командира військової частини покладено обов'язок на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оформленої речовою службою, скласти відповідний наказ про виплату такої грошової компенсації.
При цьому, вказані вищенаведені норми свідчать про те, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виникає у військовослужбовця незалежно від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу) та таке право реалізується ним шляхом подання відповідної заяви або рапорту.
Відтак, у зв'язку з наявністю законодавчо закріпленого у позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виплату якого не було здійснено з неналежних від нього причин, поведінка відповідача у цьому разі свідчить про його протиправну бездіяльність як суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене вище, ураховуючи що спірні правовідносини регулюються положеннями чинної ст. 117 КЗпП України, суд прийшов переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині виплати компенсації за не отримане речове майно, за період з 09.10.2024 до 28.11.2024 в загальному розмірі 65473,99 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.10.2024 до 28.11.2024, суд прийшов наступного.
Позивач у позовних вимогах просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 09.10.2024 до 28.11.2024, а відтак у суду немає підстав вважати, що при виконанні судового рішення відповідачем будуть не належним чином здійснені відповідні нарахування та виплати.
Отже, стягнення середнього заробітку з відповідача можна розцінювати як вимогу, передчасно заявлену.
Крім того, задоволення вказаної позовної вимоги може призвести до подвійного стягнення відповідної суми з відповідача.
З огляду на викладене суд прийшов переконання про те, що у цій позовній вимозі необхідно відмовити.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України, з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за період з 09.10.2024 до 28.11.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (грошової компенсації вартості за неотримане речове майно) за період з 09.10.2024 до 28.11.2024, що складає 51 календарний день та становить у розмірі 65473 (шістдесят п'ять чотириста сімдесят три) гривні 99 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 484,48 грн
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.03.2025.
Суддя М. І. Садова