31 березня 2025 року м. Рівне №460/6679/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Омелян Ігор Володимирович,
відповідача: представник Довгалюк Ірина Леонідівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловно управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки), -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003303304;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003313304;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003243304;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003253304;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003263304;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003273304;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0003283304;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 07 травня 2020 року № 58811-50;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області від 03 вересня 2020 року № 63381-50.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки, судом встановлено проведення перевірки позивача без зазначених Податковим кодексом України підстав, то Акт перевірки № 397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 21.02.2020 року, в силу вимог статті 74 КАС України, слід вважати недопустимим доказом. Виходячи з цього, прийняті на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, вимоги про сплату боргу та рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, вказав, що позивач придбавав відповідні земельні ділянки як фізична особа. При оформленні як операцій з купівлі, так і з продажу земельних ділянок у нотаріуса не було сумнівів щодо повноти сплати податків за такими операціями, так і правильності документального оформлення таких операцій, а також сплати коштів за ними. У наданій позивачу індивідуальній податковій консультації від 17 жовтня 2019 року N? 799/6/99-00-0407-03/ІПК Державна податкова служба України відзначила, що серед визначених Цивільним кодексом України суб'єктів власності відсутній такий суб'єкт права власності як фізична особа-підприємець. Суб'єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна яке не може знаходитися у власності фізичних осіб, і водночас не відокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа-підприємець. Незалежно від того який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності, у тому числі підприємницької, суб'єктом права власності виступає саме фізична особа (громадянин), а не фізична особа-підприємець. Враховуючи наведене, вважає, що рішення контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2020 о 15:00 год.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі у яких він заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначено виявлені порушення. Таким чином, оскільки з урахуванням правової позиції Верховного Суду, вищенаведені обставини свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях ФОП ОСОБА_1 , а позивач не надав документального підтвердження, що спростовувало б факт наявності недостовірних даних, то відповідачем правомірно призначено та проведено перевірку платника податків. Крім того, відповідач наголошує, про безпідставність покликання позивача на правову оцінку надану спірним правовідносинам у межах справи №460/5464/20, як на преюдицію, оскільки з питання застосування норми частини 4 статті 78 КАС України Верховний Суд вже неодноразово формулював висновки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 КАС України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної в постанові від 25.03.2021 року у справі №813/4340/16, від 04.03.2020 року у справі №822/3113/17 та постанові від 28.04.2020 року у справі №815/94/16 правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Суд надає оцінку фактичним обставинам справи крізь призму аргументів та доказів. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку відповідача при призначенні та проведенні розглядуваного контрольного заходу й дійти власних висновків щодо правомірності/неправомірності такої поведінки в причинно-наслідковому зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення з відповідним застосуванням. Таким чином, з огляду на вищенаведену правову позицію Верховного Суду, позивач помилково покликається на судове рішення у справі №460/5464/20 та зазначає про преюдиційність даної справи у спірних правовідносинах, без надання власної правової оцінки судом спірним правовідносинам та без врахування правової позиції Верховного Суду у даній справі. Більше того, відповідач наголошує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, сформувала позицію згідно якої: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні i проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення i проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятого за результатами перевірки рішення». Аналіз таких висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 року по справі №816/228/17, свідчить, що не всі процедурні порушення допущені під час призначення та/або проведення перевірки (доведені платником під час судового розгляду справи належними, допустимими та достатніми доказами) є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення контролюючого органу, а підставами для скасування таких рішень є лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та необхідність дотримання балансу публічних i приватних інтересів при прийнятті контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Отже, обставинами які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно-наслідковий зв'язок між процедурними порушеннями допущеними (на переконання платників податків) під час перевірки та правильністю висновків сформованими за результатом такої перевірки. Водночас відповідно до змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 не наводить відомостей, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між порядком i підставами проведеної перевірки та встановленими порушеннями. При цьому, Головне управління ДПС у Рівненській області наголошує, що вказані позивачем обставини об'єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Окрім зазначеного контролюючий орган наголошує, що позивач покликається на правову позицію Верховного Суду, що не є релевантною спірним правовідносинам. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17). Зважаючи на вказане, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Протокольною ухвалою суду від 21.10.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.11.2020.
Ухвалою суду від 11.11.2020 було відкладено підготовче засідання до 09.12.2020.
Ухвалою суду від 09.12.2020 зупинено провадження у справі № 460/6679/20 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 460/5464/20, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування наказу, визнання незаконною перевірку та скасування вимоги.
Ухвалою суду від 03.01.2025 поновлено провадження у справі №460/6679/20. Підготовче засідання призначено на 15.01.2025 о 10:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 15.01.2025 залишено без розгляду заяву позивача про зупинення провадження у справі, допущено процесуальне правонаступництво щодо відповідача та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.01.2025 на 10:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 29.01.2025 було відкладено підготовче засідання до 05.02.2025.
Протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.02.2025.
Ухвалою суду від 24.02.2025 було відкладено розгляд справи по суті до 19.03.2025.
Ухвалою суду від 19.03.2025 було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 31.03.2025.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області в період з 10.02.2020 по 14.02.2020 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 18.04.2017 по 31.12.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 21.02.2020 року № 397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 .
Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями - неподання Довідки за формою 20-ОПП щодо повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;
- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями та пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями - не ведення обліку доходів, а саме книга обліку доходів для перевірки не надана;
- ч.2 п. 291.4 ст. 291, п.292.14, ст. 292, п.2 п.293.8 ст.293, п.296.6 ст.296, п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-IV із змінами і доповненнями, а саме донараховано єдиного податку за період з 01.01.2018 р. по 30.09.2018р. в сумі 19580,71грн., в зв'язку з перевищенням граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи за три квартали 2018 року;
- пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2756-VІ - несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за період 18 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року;
- пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-IV із змінами і доповненнями - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р.;
- п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. із змінами і доповненнями, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-IV із змінами і доповненнями - не ведення обліку доходів та витрат, а саме ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат;
- п. 163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, 164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями - донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 01.10.2018 по 31.12.2018р. в сумі 29212,84 грн.;
- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI - донараховано єдиного соціального внеску за період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р. в сумі 34400,52 грн.;
- п.181.1 ст.181, п.183.4, п.183.10 ст.183, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 152892,15грн , в т. ч. за жовтень 2018р. - 124466,15грн, за листопад 2018р.-19924грн, за грудень 2018р. - 8502грн.;
- п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями - неподання податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018р., за листопад 2018р., за грудень 2018р.;
- п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями - ненадання до перевірки первинних документів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності за період з 18.04.2017р. по 31.12.2018р.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що в період діяльності з 01.05.2017р. по 31.12.2018р. фізична особа- підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування другої групи, відповідно до розділу XIV Податкового кодексу України. У ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично отримано доходу за період з 01.05.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 3434854,51грн.,:
- за 2017р.- 956928,66грн., в т.ч. 296100грн.- доход, отриманий від здійснення наступних видів діяльності: «Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи» та «Послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням» та 660828,66грн. - виплачений доход за ознакою доходу «104» - дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна;
- за 2018р.- 2477925,85грн., в т.ч. 792265грн.- доход, отриманий від здійснення наступних видів діяльності: «Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи» та «Послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням» та 1685660,85грн. - виплачений доход за ознакою доходу «104» - дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи в 2018 році., в сумі 977925,85грн (2477925,85грн.-1500000грн.), що є порушенням ч.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.
На підставі висновків акту перевірки позивачу направлено податкові повідомлення-рішення:
- №0003313304 від 31.03.2020, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. ст.54, пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у зв'язку із порушенням п.163.1 ст. 163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1, п. 164.3 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 36516,05 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 29212,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7303,21 грн.;
- №0003293304 від 31.03.2020, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3. ст.54 і пункту 120.1 ст.120 Податкового кодексу України за порушення пп.49.18.2, пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49, пп.177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- №0003263304 від 31.03.2020, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3. ст.54 і пункту 120.1 ст.120 Податкового кодексу України за порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн. за платежем податок на додану вартість;
- № 0003243304 від 31.03.2020 яким до позивача на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3. ст.54 і пункту 58.1, ст. 58, ст.120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 76446,07 грн. за платежем податок на додану вартість;
- №0003253304 від 31.03.2020, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. ст.54, пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у зв'язку із порушенням п.181.1 ст. 181, п.183.4, п.183.10 ст. 183, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 191115,19 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 152892,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38223,04 грн.;
- №0003303304 від 31.03.2020, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. ст.54, пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України у зв'язку із порушенням ч. 2 п.291.4 ст. 291, п.292.14 ст. 292, ч. 2 п. 293.8 ст. 293, п. 296.6 ст. 296, ч. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок в загальному розмірі 24475,89 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 19580,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4895,18 грн.;
- №0003273304 від 31.03.2020, яким до позивача за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст.44 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції;
- №0003283304 від 31.03.2020, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.1 пункту 54.3 ст. 54 і пункту 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України за порушення вимог п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 170,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції.
Крім того, контролюючим органом, враховуючи, що за позивачем станом на 06.05.2020 обліковувалася сума податкового боргу у розмірі 373876,23 грн. та станом на 02.09.2020 обліковувалася сума податкового боргу у розмірі 375775,03 грн., було винесено податкові вимоги форми «Ф» від 07.05.2020 № 58811-50 та від 03.09.2020 № 63381-50.
Позивач не погодився з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, а тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо тверджень позивача, що Акт перевірки № 397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 21.02.2020 року є недопустимим доказом, суду слід зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що в адміністративному провадженні по справі №460/5464/20 предметом оскарження були:
- правомірність наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.01.2020 № 6 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- правомірність дій контролюючого органу у ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки №2841/17-00-07-01/ НОМЕР_2 від 16.11.2020;
- правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 № Ф-23, від 20.08.2020 № Ф-62942-50, від 17.11.2020 № Ф-62942-50 та рішення № 0001393304 від 31.03.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі №460/5464/20 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 № Ф-23, від 20.08.2020 № Ф-62942-50, від 17.11.2020 № Ф-62942-50 та рішення № 0001393304 від 31.03.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16 виснувала, що застосування норми частини четвертої статті 78 КАС України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної в постанові від 25.03.2021 року у справі №813/4340/16, від 04.03.2020 року у справі №822/3113/17 та постанові від 28.04.2020 року у справі №815/94/16 правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Суд надає оцінку фактичним обставинам справи крізь призму аргументів та доказів. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку відповідача при призначенні та проведенні розглядуваного контрольного заходу й дійти власних висновків щодо правомірності/неправомірності такої поведінки в причинно-наслідковому зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень з відповідним застосуванням.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 18.04.2017 по 31.12.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки №2841/17-00-07-01/ НОМЕР_2 від 16.11.2020 (далі по тексту - акт перевірки №397/17-00-33-04/2871223195 від 21.02.2020).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, в редакції чинній на момент спірних правовідносин, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, визначений п. 78.1 ст. 78 ПК України. Зокрема, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується нормами ст. 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 (далі - Порядок №1245).
Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка проводиться у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно з абзацами першим, другим, п'ятим пункту 73.3 цієї статті органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
За змістом пунктів 9, 10 Порядку №1245 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби. Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
Системне застосування наведених норм дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об'єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.
Вимоги, які висуваються до змісту запиту, як нормативно визначені, не підлягають розширеному тлумаченню. Однак, ці вимоги не стосуються дискреційних повноважень контролюючого органу щодо змісту та форми викладення у запиті підстав для витребування інформації.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, отримана із джерел, передбачених статтею 72 ПК України, зокрема інформація від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (підпункт 72.1.1.1 пункту 72.1), інформація від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів (підпункт 72.1.4 пункту 72.1), інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1), для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку (підпункт 72.1.6 пункту 72.1 ПК України).
Способи здійснення податкового контролю визначені статтею 62 ПК України, відповідно до якої податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 74.2 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Отже, використання податкової інформації як привід для направлення письмового запиту платнику податків є правомірним. Повноваження контролюючого органу щодо направлення платнику податків письмового запиту щодо обставин, які стосуються його податкового обліку, кореспондується з його обов'язком дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо підстав, форми та змісту відповідного запиту.
Відповідно до фактичних обставин та доказів, що містяться в матеріалах справи встановлено, що контролюючим органом 15.02.2019 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмовий запит №1803/ФОП/17-00-13-03-04, з метою отримання інформації та документального підтвердження результатів зібраної податкової інформації.
За змістом письмового запиту, відповідач повідомив, що за результатами аналізу податкової інформації, виявлено факти про здійснення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 господарської діяльності з продажу об'єктів нерухомого майна в значній кількості, на постійній основі та систематично.
Зокрема, судом встановлено, що відповідачем відповідно до зібраної та опрацьованої податкової інформації, а саме: відомостей з ЦБД ДРФО ДПС України про отримані доходи за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформації отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради, та інформації отриманої від самозайнятих осіб, суб'єктів незалежної професійної діяльності - нотаріусів, встановлено, що позивачем здійснено продаж об'єктів нерухомого майна: в 2017році 5 земельних ділянок та 4 житлових будинки, в 2018 році 10 земельних ділянок та 9 житлових будинків, дохід від продажу об'єктів нерухомого майна за 2017рік становить 660 828,66 грн., за 2018рік - 1 685 660,85 грн.
У відповідь на запит контролюючого органу, позивач надав відповідь № С/14313/ФОП/17-00 від 26.03.2019, в якій зазначив, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування), а також надав копії квитанцій щодо сплати ПДФО та військового збору за 2017-2018 роки.
09.01.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято наказ № 6 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ».
Зі змісту такого наказу слідує, що підставою для його прийняття слугувало отримання податкової інформації, що свідчить про порушення даним платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також ненаданням документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.
З огляду на вищезазначене, відповідач призначаючи документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, мав законодавчо визначені підстави для її проведення, а тому доводи позивача щодо протиправності призначення та проведення перевірки не знайшли свого підтвердження.
Більше того, суду слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, сформувала позицію згідно якої: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні i проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення i проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Аналіз таких висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 року по справі №816/228/17, свідчить, що:
1) не всі процедурні порушення допущені під час призначення та/або проведення перевірки (доведені платником під час судового розгляду справи належними, допустимими та достатніми доказами) є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення контролюючого органу;
2) підставами для скасування таких рішень є лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки;
3) необхідність дотримання балансу публічних i приватних інтересів при прийнятті контролюючими органами рішень про проведення перевірок.
Отже, обставинами які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно-наслідковий зв'язок між процедурними порушеннями допущеними (на переконання платників податків) під час перевірки та правильністю висновків сформованими за результатом такої перевірки.
Водночас відповідно до змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 не наводить відомостей, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між порядком i підставами проведеної перевірки та встановленими порушеннями.
При цьому, судом встановлено, що вказані позивачем обставини об'єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Суд акцентує увагу, що наслідком неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.09.2021 року по справі №816/228/17, є припинення податкового обов'язку платника податків, всупереч положенням Податкового кодексу України, за наявності неспростованого факту порушення норм чинного законодавства.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкових вимог у зв'язку з процедурними порушеннями, які на думку позивача існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.
Що стосується суті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд зауважує на такому.
Висновками акту перевірки №397/17-00-33-04/2871223195 від 21.02.2020 встановлено порушення:
- п. 63.3 ст. 63 ПК України - неподання Довідки за формою 20-ОПП щодо повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;
- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України та пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України - не ведення обліку доходів, а саме книга обліку доходів для перевірки не надана;
- ч.2 п. 291.4 ст. 291, п.292.14, ст. 292, п.2 п.293.8 ст.293, п.296.6 ст.296, п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, а саме донараховано єдиного податку за період з 01.01.2018 по 30.09.2018 в сумі 19580,71грн., в зв'язку з перевищенням граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи за три квартали 2018 року;
- пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. 177.5.2 п. 177.5 ст.177 ПК України - несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за період 18 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 рок;
- пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5 ст. 177 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року;
- п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.177.10 ст.177 ПК України - не ведення обліку доходів та витрат, а саме ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат;
- п. 163.1 ст.163, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, 164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України - донараховано податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 29212,84 грн;
- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - донараховано єдиного соціального внеску за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 34400,52 грн;
- п.181.1 ст.181, п.183.4, п.183.10 ст.183, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 ПК України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 152892,15 грн, в т.ч.: за жовтень 2018 - 124466,15 грн, за листопад 2018 - 19924 грн, за грудень 2018 - 8502 грн;
- п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 ПК України - неподання податкових декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018, за листопад 2018, за грудень 2018;
- п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44 ПК України - ненадання до перевірки первинних документів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності за період з 18.04.2017 по 31.12.2018.
На підставі висновків акту перевірки №397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 21.02.2020 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року № 0003243304, № 0003253304, № 0003263304, № 0003273304, № 0003283304, № 0003313304, № 0003303304 та податкові вимоги форми «Ф» від 07.05.2020 № 58811-50, від 03.09.2020 № 63381-50.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зауважує наступне.
Актом перевірки №397/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 21.02.2020 встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкової інформації, зібраної та опрацьованої відповідно до ст.72 та ст.74 ПК України, а саме: відомостей з ЦБД ДРФО ДПС України про отримані доходи за період з 18.04.2017 по 31.12.2018, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформації отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради, та інформації отриманої від самозайнятих осіб, суб'єктів незалежної професійної діяльності - нотаріусів, встановлено, що платником податку - фізичною особою ОСОБА_1 здійснено продаж об'єктів нерухомого майна: в 2017 5 земельних ділянок та 4 житлових будинки, в 2018 10 земельних ділянок та 9 житлових будинків, дохід від продажу об'єктів нерухомого майна за 2017 становить 660828,66 грн., за 2018 дохід становить 1685660,85 грн.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 826/13138/15, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа. Незважаючи на те, що продаж нерухомого майна позивачем здійснено як фізичною особою, вказана діяльність по своїй суті є підприємницькою діяльністю, оскільки має всі ознаки такої діяльності, зокрема, носить систематичний характер та має на меті отримання прибутку і таку діяльність не можна кваліфікувати як таку, що мала на меті задоволення виключно власних (особистих) потреб громадянина - позивача. Лише факт підписання договорів купівлі-продажу нерухомого майна без зазначення статусу позивача, як підприємця, не є свідченням непов'язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року по справі №520/5141/2020.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіркою встановлено, а позивачем не заперечується що ФОП ОСОБА_1 фактично отримано доходу за період з 01.05.2017 по 31.12.2018 в сумі 3434854,51 грн:
- за 2017 - 956 928,66 грн., в т.ч. 296100 грн. - дохід, отриманий від здійснення наступних видів діяльності: «Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи» та «Послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням» та 660828,66 грн. - виплачений дохід за ознакою доходу «104» - дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна;
- за 2018 - 2477925,85 грн., в т.ч. 792265 грн. - дохід, отриманий від здійснення наступних видів діяльності: «Електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи» та «Послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням» та 1685660,85 грн. - виплачений дохід за ознакою доходу «104» - дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, перевіркою встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 граничного обсягу доходу, визначеного для платників єдиного податку другої групи в 2018 році, в сумі 977925,85 грн (2477925,85 грн. - 1500000 грн.), що є порушенням ч.2 п.291.4 ст.291 ПК України.
Згідно з п.292.14 ст. 292 ПК України, визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно ч.2 п.291.4 ст.291 ПК України платниками єдиного податку другої групи є фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв, не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Якщо фізична особа - підприємець - платник єдиного податку змінила протягом календарного року групу платника єдиного податку, то така особа з метою перебування на обраній нею групі платника єдиного податку у поточному році щокварталу визначає загальний обсяг доходу, отриманий з початку календарного року.
Відповідно до п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Відповідно п.2 п.293.8 ст.293 ПК України платники єдиного податку другої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Згідно п.296.6 ст.296 Податкового кодексу України сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України. Крім того, згідно з пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних органам ДПС.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, а саме: будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Кодексом.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Згідно наявної податкової інформації, зібраної та опрацьованої відповідно до ст.72 та ст.74 ПК України платник податків - фізична особа ОСОБА_1 здійснював продаж об'єктів нерухомості (квартир/нежитлових приміщень) іншим фізичним особам (населенню).
Згідно з п.172.2 ст.172 ПК України дохід отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості та об'єктів нерухомості, що перебувають у власності менше трьох років підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПК України (5 відсотків).
Враховуючи наявну податкову інформацію, що підтверджує здійснення фізичною особою платником податків ОСОБА_1 діяльності з будівництва та об'єктів нерухомості, яка спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, встановлення факту систематичного продажу нерухомого майна протягом 2017-2018 року у значній кількості, наявні достатні підстави стверджувати, що здійснювана позивачем діяльність з продажу об'єктів нерухомого майна є підприємницькою діяльністю.
Застосування ставки, встановленої пунктом 167.2 статті 167 ПК України, до якої відсилає пункт 172.2 статті 172 цього Кодексу, не може поширюватися на оподаткування операцій з систематичного продажу об'єктів нерухомого майна, якщо така діяльність має характер підприємницької та здійснюється фізичною особою зі статусом фізичної особи-підприємця.
Таким чином, дохід отриманий ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності та продажу об'єктів нерухомого майна підлягає оподаткуванню згідно з вимогами п.177.1 ст.177 ПК України, як дохід фізичної особи - підприємця, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України.
Пунктом 177.1 статті 177 ПК України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 -167.5 статті 167), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до результатів перевірки, чистий оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р. становить 832495,78грн.
Таким чином, сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб становить 149849,24грн. (832495,78грн. х 18%).
Поряд з цим слід врахувати, що відповідно до п. 172.4 ст. 172 ПК України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Згідно з п.172.2 ст.172 Податкового Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (ставка податку становить 5% від бази оподаткування).
На підставі вищевказаного ФОП ОСОБА_1 відповідно до інтегрованих карток ІС «Податковий блок» за кодом класифікації доходів бюджету 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування) сплачено 120634,40грн., в т.ч. за 2017р. сплачено ПДФО в сумі 24853,27грн., за 2018р. в сумі 95783,13грн.
Отже, сума податку з доходів фізичних осіб донарахована за результатами перевірки за 2018р. становить 29212,84 грн. (149849,24грн. - 120636,40грн.).
Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки про не нарахування та не сплату ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік податку на доходу фізичних осіб у розмірі 29212,84 грн.
Разом з тим, враховуючи вищевикладене, в порушення ч.2 п. 291.4 ст. 291, п.292.14, ст. 292, п.1 п.293.8 ст.293, п.296.6 ст.296, п.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України ФОП ОСОБА_1 :
занижено обсяг доходу за період з 01.05.2017р. по 31.12.2018р. в сумі 2346489,51грн., у тому числі за 2017р. в сумі 660828,66грн., за 2018 р. в сумі 1685660,85грн.;
не задекларовано обсяг доходу в сумі 145430,07грн., який оподатковується за ставкою 15% у зв'язку з перевищенням граничного доходу визначеного для платників єдиного податку другої групи за три квартали 2018 року.: 145430,07грн. = 1645430,07грн. (фактично отриманий доход за три квартали 2018р.) - 1500000грн.);
не здійснено перехід на загальну систему оподаткування з 01.10.2018 року.
Таким чином, контролюючим органом правомірно встановлено заниження суми єдиного податку за період з 01.01.2018 р. по 30.09.2018р. на 21814,51грн. (145430,07грн*15% = 21814,51грн.).
Поряд з цим слід врахувати, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до інтегрованих карток ІС «Податковий блок» за кодом класифікації доходів бюджету 18050400 (ЄДИНИЙ ПОДАТОК) в період з 01.10.2018. по 31.12.2018. сплачено 2233,80 грн.
Отже, сума єдиного податку, донарахована за результатами перевірки за 2018 рік правомірно становить 19580,71 грн. (21814,51грн. - 2233,80 грн.).
Разом з тим, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, управління у м. Рівному, ДПІ у м. Рівне (м. Рівне), як платник податку на додану вартість, не зареєстрований.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, згідно інформації викладеної в п.1.25 цього акту дохід від продажу об'єктів нерухомого майна за 2017р. становить 660828,66грн., за 2018р. становить 1685660,85грн.
За результатами перевірки підстав обов'язкової реєстрації платником ПДВ платника податку - фізичної особи ОСОБА_1 визначено, що за період з 01.01.2018р. по 30.09.2018р. отримані доходи від постачання товарів/послуг станом на 30.09.2018р. сукупно перевищують 1500000 грн. та становлять 1645430,07грн. (обсяг виручки платника єдиного податку за три квартали 2018р., в якому відбулося перевищення граничного обсягу доходу).
Враховуючи результати перевірки ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.10.2018р. по 31.12.2018р. зобов'язаний здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником податку на додану вартість з 11.10.2018 року.
Отже, в порушення п.183.4. ст. 183 ПК України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до 10 жовтня 2018 року не подано реєстраційну заяву щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ.
Крім того, в порушення п. 49.18 ст. 49, п.202.1 ст. 202 ПК України ФОП ОСОБА_1 не подано податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2018 року.
Відповідно пп. 197.1.14 п. 197.1 ст.197 Податкового кодексу України №2756-VI від 02.12.2010р. перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).
Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.
Як зазначалося раніше судом, згідно пп. 14.1.191. п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Одночасно, вимогами п. 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно із п. 85.2. ст. 85. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням ДПС у Рівненській області, платнику податку - фізичній особі ОСОБА_1 направлено письмовий запит рекомендованим листом з повідомленням про вручення вих.№1803/ФОП/17-00-13-03-04 від 15.02.2019р. з метою отримання інформації та її документального підтвердження, а саме:
копії договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна ( дата та номер договорів; назва та адреса об'єкта, що передається продавцем у власність покупцю; вартість відчужуваного майна);
платіжні документи (банківські виписки, касові ордери, прибуткові квитанції, інші документи), що підтверджують отримання доходу як в безготівковій, так і в готівковій формі;
пояснення щодо причин наявності розбіжностей між задекларованими сумами доходів та сумами, що відображені у відомостях Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;
копії документів, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками;
копії декларацій про готовність до експлуатації об'єктів;
документи та пояснення обставин реалізації об'єктів нерухомого майна через центри продажу, у тому числі договори укладені з фізичними або юридичними особами щодо надання таких послуг (виконання робіт) та порядок розрахунків;
документи та пояснення обставин залучення підрядників (субпідрядників) до будівництва об'єктів нерухомого майна, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, відомості витрачених ресурсів, витрат замовника, документальне підтвердження придбання та використання будівельних матеріалів, робіт, послуг при спорудженні об'єктів;
інші відомості та документи, у разі їх наявності, що стосуються фінансово - господарської діяльності.
На вказаний лист ОСОБА_1 надав відповідь, лист вх. № С/14313/ФОП/17-00 від 26.03.2019 та пояснив, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу (ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування) та надав копії квитанцій щодо сплати ПДФО та військового збору за 2017-2018 роки.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням ДПС у Рівненській області, керуючись положенням пп.20.1.5, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, абз.1 п.85.2 ст.85 Кодексу, та у зв'язку з проведенням позапланової документальної невиїзної перевірки платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 направлено 10.02.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення лист від 10.02.2020 №1555/ФОП/17-00-33-04-04 про надання документів та пояснень, щодо здійснення господарської діяльності в т.ч. щодо надання документів та пояснень обставин реалізації об'єктів нерухомого майна в тому числі договори, укладені з фізичними або юридичними особами, щодо надання таких послуг (виконання робіт) та порядок розрахунків.
Станом на 14.02.2020 будь-які документи, необхідні для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що стосуються предмету перевірки, пояснення обставин залучення підрядників (субпідрядників) до будівництва об'єктів нерухомого майна, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2, відомості витрачених ресурсів, витрат замовника, документальне підтвердження придбання та використання будівельних матеріалів, робіт, послуг при спорудженні об'єктів до Головного управління ДПС у Рівненській області Смоляром Є.В. не надано.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із відсутністю документального підтвердження господарських операцій в частині здійснення будівельно-монтажних робіт та факту постачання послуг із спорудження такого житла за рахунок замовника, відповідно до вимог пп. «а» 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового Кодексу України, контролюючим органом правомірно встановлено, що операцією з першого постачання новозбудованого житла у власність покупців буде операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об'єкт житлового фонду) ОСОБА_1 до покупців квартир. Відповідно, такі операції з першого постачання житла підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючого органу, під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Під постачання послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, відповідно до поданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця здійснював електромонтажні водопровідні та інші буд-монтажні роботи та надавав послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.
Однак, платником податків ОСОБА_1 до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують задекларовану суму отриманого доходу (договора, акти виконаних робіт, рахунки, накладні, банківські виписки та інше). Тому обсяг виручки під час перевірки правомірно було визначено контролюючим органом за даними ЦБД ДРФОПП та відповіді ТОВ «Бізнес-Центр “Домінант» (код ЄДРПОУ 41267070) від 25 вересня 2019р. № 25/09-19 (вх.№1669/10/17-00 від 30.09.2019р.) на лист Головного управління ДПС №385/10/17-00-33-04-04 від 11.09.2019.
За результатами аналізу даних ЦБД ДРФОПП встановлено, що розмір виплачених доходів ФОП ОСОБА_1 за ознакою доходу «157» - дохід, виплачений самозайнятій особі становить за 4 кв. 2018 - 168780 грн.
Крім того, з відповіді ТОВ «Бізнес-Центр “Домінант» (код ЄДРПОУ 41267070) встановлено, що дане підприємство здійснює господарську діяльність з надання в оренду власних нежитлових приміщень на території Київської області. З метою належного утримання свого майна, в т. ч. для здійснення ремонтних і будівельних робіт ТОВ «БЦ “Домінант» залучає різноманітних контрагентів. Одним з підрядників є ФОП ОСОБА_1 . Суми винагороди ФОП ОСОБА_1 згідно копій платіжних доручень складають за 4 кв. 2018 - 168780 грн.
Поряд з цим перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 набув у власність об'єкти нерухомого майна шляхом його будівництва, замовником якого він безпосередньо виступав, після введення об'єкту нерухомості в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації і внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами.
У подальшому, набуті у власність об'єкти житлової та нежитлової нерухомості (квартири, нежитлові приміщення), ОСОБА_1 продавав фізичним особам згідно договорів купівлі-продажу, посвідчених самозайнятими особам, суб'єктам незалежної професійної діяльності нотаріусами. Вказані обставини підтверджено копіями договорів купівлі-продажу земельних ділянок та житлових будинків.
Відповідно до податкової інформації, а саме: відомостей з ЦБД ДРФО ДПС України про отримані доходи за період з 18.04.2017. по 31.12.2018., інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформації отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради, та інформації отриманої від самозайнятих осіб, суб'єктів незалежної професійної діяльності - нотаріусів, встановлено, що платником податку - фізичною особою ОСОБА_1 за 4 кв. 2018 року отримано дохід від продажу об'єктів нерухомого майна у сумі 622330,78 грн.
На підставі вищевикладеного контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано доходу за період з 11.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 764460,78 грн.(142130 грн.+ 622330,78 грн.)
Таким чином, відповідачем правомірно встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 11 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 152892,15 грн., в тому числі:
- операції, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою за період з 11.10.2018 по 30.10.2018 в сумі 124466,15грн.;
- операції, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою за листопад 2018 року в сумі 19924 грн.;
- операції, що оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою за грудень 2018 року в сумі 8502 грн.
В силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:
а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Враховуючи вищевикладене, за порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.
Також матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів, що стало підставою для застосування згідно податкового повідомлення-рішення №0003273304 від 31.03.2020 штрафної санкції в сумі 510,00 грн.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ПКУ, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше як 1095 днів з дня податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Судом встановлено, що податковим органом, засобами поштового зв'язку, надіслано ФОП ОСОБА_1 запит від 10.02.2020 №1555/ФОП/17-00-33-04-04 про надання документів та пояснень, щодо здійснення господарської діяльності в т.ч. щодо надання документів та пояснень обставин реалізації об'єктів нерухомого майна в тому числі договори, укладені з фізичними або юридичними особами, щодо надання таких послуг (виконання робіт) та порядок розрахунків.
Однак станом на 14.02.2020 позивачем первинні документи до перевірки не були наданні.
Отже, матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів, що стало підставою для застосування згідно податкового повідомлення-рішення №0003273304 від 31.03.2020 штрафної санкції в сумі 510,00 грн.
Також податковим органом доведено порушення вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині обов'язку стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків, що стало підставою для застосування згідно податкового повідомлення-рішення №0003283304 від 31.03.2020 штрафної санкції в сумі 170,00 грн.
Крім того, оскільки судом у ході розгляду справи було підтверджено правомірність визначення контролюючим органом грошових зобов'язань із податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, з єдиного податку та адміністративних штрафів й інших санкцій, то вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2020 № 58811-50 та від 03.09.2020 № 63381-50 ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, відповідно до листа ДПС України від 10.07.2020 № 21584/6/09-00-13-05-06 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2020 № 58811-50 відповідно до пп. 60.1. п. 60.1 ст. 60 ПК України вважається відкликаною, що підтверджує безпідставність вимог позивача у цій частині.
З урахуванням досліджених судом матеріалів справи враховуючи наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки) є такими, які прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Згідно з частиною другою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Наведене випливає зі змісту частини першої цієї статті.
Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов'язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головно управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки), відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 31 березня 2025 року
Суддя Д.П. Зозуля